Давно, ще при старому житті жила Аммале. Вона тоді дівчиною була, жила з батьками.
Одного разу вони спали всі, і раптом у їхню ярангу прийшов свистун. Де Аммале спить, туди за полог заглянув. Вона дуже злякалася, закричала, стала кликати батьків. Домашні почули, прокинулися, а свистун утік.
Батько Аммале сказав дочки:
- Віддам ка я тебе заміж, а то, бачиш, свистун прагне тебе у дружин побрати.
Не захотіла Аммале вийти заміж. Навідріз відмовилася. Не послухалася батька.
Одного разу Аммале пішла у тундру за ягодами. Там її нагнав свистун, схопив, верхи на оленя посадив і відвіз далеко. Стала там Аммале жити. Готовила їжу свистунам. Вони поїдять, ідуть у тундру, Аммале говорять:
- Ти додому не тікай. Однаково тебе знайдемо, заберемо.
Небагато часу пройшло, стала Аммале дуже нудьгувати по будинкові, по батьках. Стала плакати. Одного разу, уставши ранком, стала вона їду варити, чай готовити. Коли м'ясо варила, шаманила. Зачарувала м'ясо. Приготувала їжу, розбудила свистунів:
- Ну, зварилася їжа, їжте.
Вони встали й почали їсти. Поїли, відразу міцно, на багато днів заснули.
Аммале стала збиратися додому. Пішки пішла. Збилася з дороги, присіла відпочити. Раптом чує Аммале здалеку: їде хто те верхи на олені. Вона сховалася у розпадину. Коли ховалася, звідти вискочив олень. Аммале від страху знепритомніла.
Верхівковий на олені повз проїхав. Устала Аммале, знову побігла по дорозі. Потім знову почула шумить їдучий верхи на олені. Сховалася серед каменів. По каменях проїхав верхівковий. Знову злякалася. Проїхав він, відразу Аммале додому побігла.
Не знайшов її свистун. Прийшла додому. Дуже батьки обрадувалися. Батько сказав: Тепер слухайся! Віддам тебе заміж. Будеш відмовлятися, тебе свистуни назавжди заберуть.
Послухалася Аммале. Вийшла заміж. Откочевали вони у інше селище. Там добре стали жити.