Короткий сюжет роману Вудфа “Миссис Дэлдоуэй”

Дія роману розвертається в Лондоні, у середовищі англійської аристократії, в 1923 м, і за часом займає всього один день. Поряд з реально, що відбуваються подіями, читач знайомить і з минулим героїв, завдяки “потоку свідомості”.

Кларисса Дэллоуэй, п’ятдесятилітня світська дама, дружина Ричарда Дэллоуэя, члена парламенту, із самого ранку готується до майбутнього ввечері в її будинку прийому, на який повинні подарувати всі вершки англійського вищого суспільства. Вона виходить із будинку й направляється у квітковий магазин, насолоджуючись

свіжістю червневого ранку. По дорозі вона зустрічає Хью Уитбреда, знакомого їй з дитинства, що тепер займає високий господарський пост у королівському палаці. Її, як завжди, вражає його надто елегантний і доглянутий вид. Хью завжди мало-мало придушував її; поруч із ним вона почуває себе, як школярка. У пам’яті Кларисси Дэллоуэй спливають події її далекої юності, коли вона жила в Бортоне, і Питер УОЛШ, закоханий у неї, завжди бісився побачивши Хью й запевняв, що в нього немає ні серця, ні мозків, а є одні лише манери. Тоді вона не вийшла заміж за Питера через його занадто причепливий характер,

Але тепер

немає та й подумає, що б сказав Питер, якби був поруч. Кларисса почуває себе нескінченно юної, але одночасно й невимовно древньої

Вона заходить у квітковий магазин і підбирає букет. На вулиці чутний звук, схожий на постріл. Це урізалася в тротуар машина одного з “сверхзначительних” осіб королівства – принца УЭЛЬСКОГО, королеви, може бути, і прем’єр міністра. При цій сцені присутня Септимус Уоррен-Смит, парубок років тридцяти, блідий, в обтріпаному пальтеце й з такою тривогою в карих очах, що, хто на нього не гляне, відразу тривожиться теж. Він прогулюється разом зі своєю дружиною Лукрецией, що п’ять років тому привіз із Італії. Незадовго до цього він сказав їй, що покінчить із собою. Вона боїться, як би люди не почули його слів, і намагається скоріше повести його із бруківки. З ним часто трапляються нервові припадки, у нього виникають галюцинації, йому здається, що перед ним з’являються мерці, і тоді він розмовляє сам із собою. Лукреция більше не може цього винести. Вона досадує на доктора Доума, що запевняє: з її чоловіком усе в порядку, абсолютно нічого серйозного. Їй жаль себе. Отут, у Лондоні, вона зовсім одна, удалині від своєї сім’ї, сестер, які як і раніше в Милане сидять у затишної комнатке й майструють солом’яні капелюшки, як робила й вона до весілля. А тепер комусь неї захистити. Чоловік її більше не любить. Але вона нікому й ніколи не скаже, нібито він божевільний

Миссис Дэллоуэй із квітами входить у свій будинок, де давно вже метушаться слуги, підготовляючи його до вечірнього прийому. Біля телефону вона бачить записку, з якої виявляється, що дзвонила леді Брутн і бажала довідатися, чи буде містер Дэллоуэй сьогодні снідати з нею. Леді Брутн, ця впливова великосвітська дама, її, Клариссу, не запросила. Кларисса, чия голова повна невеселих дум про чоловіка й про власне життя, піднімається до себе в спальню. Вона згадує свою молодість: Бортон, де жила з батьком, свою подругу Салли Сетон, гарну, живу й безпосередню дівчину, Питера Уолша. Вона дістає із шафи зелене вечірнє плаття, що збирається надягти ввечері і яке треба полагодити, тому що воно лопнуло по шві. Кларисса приймається за шиття

Раптом з вулиці, у двері, лунає дзвінок. Питер УОЛШ, тепер пятидесятидвухлетний чоловік, що тільки що повернувся з Індії в Англію, де не був уже п’ять років, злітає по сходам до миссис Дэллоуэй. Він розпитує свою стару подругу про її життя, про сім’ю, а про себе повідомляє, що приїхав у Лондон у зв’язку зі своїм розлученням, тому що знову закоханий і хоче другий раз женитися. У нього збереглася звичка при розмові грати своїм старим ножем з роговою ручкою, що він у цей момент стискає в кулаку. Від цього Кларисса, як і колись, почуває себе з ним несерйозною, порожньою талалайкою. І раптом Питер, убитий невловимими силами, ударяється в сльози. Кларисса заспокоює його, цілує його руку, тріпає по коліну. Їй з ним дивно добре й легко. А в голові миготить думка, що, якби вона вийшла за нього заміж, ця радість могла б завжди бути з нею. Перед відходом Питера в кімнату до матері входить її дочка Элизабет, темноволоса дівчина сімнадцяти років. Кларисса запрошує Питера на свій прийом

Питер іде по Лондону й дивується, як же швидко змінилося місто і його жителі за те час, поки його не було в Англії. У парку на ослоні він засипає, і йому сниться Бортон, те, як Дэллоуэй став доглядати за Клариссой і вона відмовилася вийти заміж за Питера, як він страждав після цього. Прокинувшись, Питер іде далі й бачить Септимуса й Лукрецию Смит, що чоловік доводить до відчаю своїми вічними приступами. Вони направляються на огляд до відомого доктора серові Вільямові Брэдшоу. Нервовий зрив, що переріс у хворобу, уперше виник у Септимуса ще в Італії, коли наприкінці війни, на яку він пішов добровольцем, загинув Эванс, його товариш по зброї й друг

Доктор Брэдшоу заявляє про необхідність помістити Септимуса в лікарню для душевнохворих, відповідно до закону, тому що парубок загрожував покінчити із собою. Лукреция вотчаянии.

За сніданком леді Брутн між іншим повідомляє Ричардові Дэллоуэю й Хью Уитбреду, яких вона запросила до себе по важливій справі, що Питер УОЛШ недавно повернувся в Лондон. У зв’язку із цим Ричарда Дэллоуэя по дорозі додому охоплює бажання купити Клариссе щось дуже гарне. Його схвилювало спогад про Питере, про молодість. Він купує прекрасний букет із червоних і білих троянд і хоче, як тільки ввійде в будинок, сказати дружині, що любить її. Однак зважитися на це йому не вистачає духу. Але Кларисса й так щаслива. Букет говорить сам за себе, так ще й Питер відвідав неї. Чого ще бажати?

У цей час її дочка Элизабет у себе в кімнаті займається історією зі своєю викладачкою, що давно стала їй подругою, украй несимпатичної й заздрої мисс Килман. Кларисса ненавидить цю особу за те, що та віднімає в неї дочка. Нібито ця важка, потворна, вульгарна, без доброти й милосердя жінка знає зміст життя

Після занять Элизабет і мисс Килман ідуть у магазин, де викладачка купує якусь неуявну нижню спідницю, об’їдається за рахунок Элизабет тістечками й, як завжди, скаржиться на свою гірку долю, на те, що нікому не потрібна. Элизабет ледве виривається із задушливої атмосфери магазина й суспільства нав’язливої мисс Килман.

У цей час Лукреция Смит сидить у себе у квартирі разом із Септимусом і майструє капелюшок для однієї своєї знайомої. Її чоловік, знову ненадовго ставши колишнім, яким був у пору закоханості, допомагає їй радами. Капелюшок виходить забавна. Їм весело. Вони безтурботно сміються. У двері дзвонять. Це доктор Доум. Лукреция спускається вниз, щоб поговорити з ним і не пускати його до Септимусу, що боїться доктора. Доум намагається відтіснити дівчину від дверей і пройти наверх. Септимус у паніці; його захльостує жах, він викидається з вікна й розбивається насмерть.

До Дэллоуэям починають під’їжджати гості, поважні добродії й леді. Кларисса зустрічає їх, коштуючи на верху сходів. Вона прекрасно вміє влаштовувати прийоми й триматися на людях. Зал швидко заповнюється народом. Ненадовго заїжджає навіть прем’єр-міністр. Однак Кларисса занадто хвилюється, вона почуває, як постарів; прийом, гості більше не доставляють їй колишньої радості. Коли вона проводжає поглядом виїжджаючого прем’єр-міністра, то нагадує сама собі Килманшу, Килманшу – ворога. Вона неї ненавидить. Вона неї любить. Людині потрібні вороги, не друзі. Друзі знайдуть неї, коли захочуть. Вона до їх послугам

З більшим запізненням приїжджає чету Брэдшоу. Доктор розповідає про самогубство Смита. У ньому, у докторі, є щось недобре. Кларисса почуває, що в нещасті не захотіла б попастися йому на очі

Приїжджає Питер і подруга юності Кларисси Салли, що тепер замужем за багатим фабрикантом і має п’ятьох дорослих синів. Вона не бачилася із Клариссой чи ледве не з юності й заїхала до неї, лише випадково виявившись Влондоне.

Питер довго сидить чекаючи, коли ж Кларисса улучить хвилинку й підійде до нього. Він відчуває в собі страх і блаженство. Він не може зрозуміти, що валить його в таке сум’яття. Це Кларисса, вирішує він про себе. І він бачить її.

Е. В. Семина

Джерело: Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна Література XX століття. М.: “Олімп”; ТОВ “Видавництво ACT”.