Короткий сюжет п’єси “Життя – це сон”

У безлюдній гірській місцевості, неподалік від двору польського короля, заблудилися Росаура, знатна дама, переодягнена в чоловіче плаття, і її слуга Кларнет. Наближається ніч, а навколо ні вогника. Раптом подорожани розрізняють у півмороку якусь вежу, через стіни якої їм чуються скарги й стогони: це проклинає свою долю закований у ланцюзі Сехизмундо. Він ремствує на те, що позбавлено волі й тих радостей буття, що дано кожному народжений на світло. Знайшовши двері вежі незпертой, Росаура й Кларнет входять у вежу й вступають у розмову із Сехизмундо,

що уражений їхньою появою: за все своє життя юнак бачило тільки однієї людини – свого тюремника Клотадьдо. На звук їхніх голосів прибігає заснулий Клотальдо й кличе стражників – вони все в масках, що сильно вражає подорожан

Він загрожує смертю незваним гостям, але Сехизмундо рішуче заступається за них, загрожуючи покласти кінець свого життя, якщо той їх торкне. Солдати ведуть Сехизмундо, а Клотальдо вирішує, відібравши в подорожан зброя й зав’язавши їм ока, проводити їх подалі від цього страшного місця. Але коли йому в руки попадає шпага Росаури, щось у ній вражає старого, Росаура пояснює, що

людина, що дала їй цю шпагу (імені його вона не називає), наказав відправитися в Польщу й показати її самим знатним людям королівства, у яких вона знайде підтримку, – у цьому причина появи Росаури, що Клотадьдо, як і всі навколишні, приймає за чоловіка

Залишившись один, Клотальдо згадує, як він віддав цю шпагу колись Вьоланте, сказавши, що завжди надасть допомогу тому, хто принесе її назад. Старий підозрює, що таємничий незнайомець – його син, і вирішує звернутися за порадою до короля в надії на його правий суд

За тим же звертаються до Басилио, королеві Польщі, інфанта Эстрелья й принц Московии Астольфо. Басилио доводиться їм дядьків; у нього самого немає спадкоємців, тому після його смерті престол Польщі повинен відійти одному із племінників – Эстрелье, дочки його старшої сестри Клорине, або Астольфо, синові його молодшої сестри Ресизмунди, що вийшла заміж у далекій Московии. Обоє претендують на цю корону: Эстрелья тому, що її мати була старшою сестрою Басилио, Астольфо – тому, що він чоловік. Крім того, Астольфо закоханий в Эстрелью й пропонує їй одружитися й об’єднати обидві імперії. Эстрелья небайдужа до гарного принца, але її бентежить, що на груди він носить портрет якоїсь дами, що нікому не показує. Коли вони звертаються до Басилио із проханням розсудити їх, воно відкриває їм ретельно приховувану таємницю: у нього є син, законний спадкоємець престолу. Басилио все життя захоплювався астрологією й, перед тим як дружина його повинна була розв’язатися від тягаря, обчислив по зірках, що синові уготована страшна доля; він принесе смерть матері й все життя буде сіяти навколо себе смерть і розбрат і навіть підніме руку на свого батька. Одне із пророкувань збулася відразу ж: поява хлопчика на світло коштувало дружині Басилио життя. Тому король польський вирішив не ставити під погрозу престол, батьківщину й своє життя й позбавив спадкоємця всіх прав, уклавши його в темницю, де він – Сехизмундо – і виріс під пильною охороною й спостереженням Клотальдо. Але тепер Басилио хоче різко змінити долю наследного принца: той виявиться на троні й одержить можливість правити. Якщо їм будуть керувати добрі наміри й справедливість, він залишиться на троні, а Эстрелья, Астольфо й всі піддані королівства принесуть йому присягу на вірність

Тим часом Клотальдо приводить до короля Росауру, що, торкнута участю монарха, розповідає, що вона – жінка й виявилася в Польщі в пошуках Астольфо, пов’язаного з нею узами любові – саме її портрет носить принц Московии на груди. Клотальдо робить молодій жінці всіляку підтримку, і вона залишається при дворі, у свиті інфанти Эстрельи під ім’ям Астреа. Клотальдо за наказом Басилио дає Сехизмундо заколисливий напій, і, сонного, його перевозять у палац короля. Тут він прокидається й, усвідомивши себе владикою, починає творити бешкетування, немов звір, що вирвався на волю: з усіма, включаючи короля, грубий і різкий, скидає з балкона в море осмелившегося йому суперечити слугу, намагається вбити Клотальдо. Терпінню Басилио приходить кінець, і він вирішує відправити Сехизмундо назад у темницю. “Прокинешся ти, де просипався колись” – така воля польскою короля, що слуги негайно здійснюють, знову обпоївши наследного принца сонним напоєм

Сум’яття Сехизмундо, коли він прокидається в кайданах і звіриних шкірах, не піддається опису. Клотальдо пояснює йому, що все, що той бачив, було сном, як і все життя, але, говорить він назидательно, “і в сновиденьи / добро залишається добром”. Це пояснення робить незабутнє враження на Сехизмундо, що тепер під цим кутом зору дивиться на мир

Басилио вирішує передати свою корону Астольфо, що не залишає домагань на руку Эстрельи. Інфанта просить свою нову подругу Астреа роздобути для неї портрет, що принц Московии носить на груди. Астольфо довідається її, і між ними відбувається пояснення, у ході якого Росаура спочатку заперечує, що вона – це вона. Все-таки правдами й неправдами їй вдається вирвати в Астольфо свій портрет – вона не хоче, щоб його бачила інша жінка. Її образі й болю немає межі, і вона різко дорікає Астольфо визмене.

Довідавшись про рішення Басилио віддати корону Польщі принцові Московии, народ піднімає повстання й звільняє Сехизмундо з темниці. Люди не хочуть бачити чужоземця, на престолі, а поголоска про те, де захований наследний принц, уже облетіла межі королівства; Сехизмундо очолює народний бунт. Війська під його предводительством перемагають прихильників Басилио, і король уже приготувався до смерті, віддавши себе на милість Сехизмундо. Але принц перемінився: він багато чого передумав, і шляхетність його натури узяло гору над жорстокістю й брутальністю. Сехизмундо сам припадає до стіп Басилио як вірний підданий і слухняний син. Сехизмундо робить ще одне зусилля й переступає через свою любов до Росауре заради почуття, що жінка харчує до Астольфо. Принц Московии намагається послатися на різницю в їхньому походженні, але отут у розмову вступає шляхетний Клотальдо: він говорить, що Росаура – його дочка, він довідався її по шпазі, колись подарованої їм її матері. Таким чином, Росаура й Астольфо рівні по своєму положенню й між ними більше немає перешкод, і справедливість тріумфує – Астольфо називає Росауру своєю дружиною. Рука Эстрельи дістається Сехизмундо. З усіма Сехизмундо привітний і справедливий, пояснюючи своє перетворення тим, що боїться знову прокинутися в темниці й хоче користуватися щастям, немов сном

Н. А. Матяш


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Короткий сюжет п’єси “Життя – це сон”