Короткий сюжет казки Алана Милна “Винни-Пух і вес-вес-всі”
Винни-Пух – плюшеве ведмежа, великий друг Кристофера Робіна. З ним відбуваються самі різні історії. Один раз, вийшовши на галявинку, Винни-Пух бачить високий дуб, на верхівці якого щось дзижчить: жжжжжжж! Зрячи ніхто дзижчати не стане, і Винни-Пух намагається влізти на дерево за медом. Звалившись у кущі, ведмідь іде до Кристоферу Робіна за допомогою
Взявши в хлопчика синя повітряна куля, Винни-Пух піднімається в повітря, наспівуючи “спеціальну Тучкину пісню”: “Я Хмаринка, Хмаринка, Хмаринка, / А зовсім не ведмідь, / Ах, як приємно Хмаринці
Але бджоли поводяться “підозріло”, на думку Винни-Пуха, тобто вони что-тo підозрюють. Одна за іншою вилітають вони з дупла й жалять Винни-Пуха. (“Це неправильні бджоли, – розуміє ведмідь, – вони, напевно, роблять неправильний мед”.) И Винни-Пух просить хлопчика збити кулю з рушниці. “Він же зіпсується”, – заперечує Кристофер Робін. “А якщо ти не вистрілиш, зіпсуюся я”, – говорить Винни-Пух. І хлопчик, зрозумівши, як треба надійти, збиває кулька. Винни-Пух плавно опускається на землю. Правда, після цього целую тиждень лапки ведмедя стирчали догори й він
Один раз Пухнув відправився в гості до Кролика, що жив у норі. Винни-Пух завжди був не ладь “підкріпитися”, але в гостях у Кролика він явно дозволив собі зайве й тому, вилазячи, застряг у норі. Вірний друг Винни-Пуха, Кристофер Робін, целую тиждень читав йому вголос книжки, а усередині, у норі. Кролик (з дозволу Пуху) використав його задні лабети як вішалку для рушників. Пухнув ставав усе тонше й тонше, і от Кристофер Робін сказав:
“Пора!” і вхопився за передні лабети Пуху, а Кролик ухопився за Кристофера Робіна, а Рідні й Знайомі Кролика, яких було жахливо багато, ухопилися за Кролика й стали тягти із всієї сили, И Винни-Пух вискочив з нори, як пробка із пляшки, а Кристофер Робін і Кролик і всі-все полетіли нагору тормашками!
Крім Винни-Пуха й Кролика в лісі живуть ще порося П’ятачок (“Дуже Маленька Істота”), Сова (вона грамотейка й може навіть написати своє ім’я – “САВА”), завжди сумний ослик Иа-Иа. В ослика один раз зник хвіст, але Пуху вдалося його знайти. У пошуках хвоста Пухнув заблукав до всезнаючої Сови. Сова жила в теперішньому замку, на думку ведмежати. На двері в неї був і дзвінок із кнопкою, і дзвіночок зі шнурком. Під дзвіночком висіло оголошення:
“ПРОШУ ПАДЕРГАТЬ ЭСЛИ НЕ АТКРиВАЮТ”. Оголошення написав Кристофер Робін, тому що навіть Сові це було не під силу. Пухнув розповідає Сові, що Иа втратив хвіст і просить допомогти його знайти. Сова пускається в теоретичні міркування, і бедний Пухнув, у якого, як відомо, у голові ошурки, незабаром перестає міркувати, про що Мова йде, і на питання Сови відповідає по черзі те “так”, те “ні”. На чергове “ні” Сова здивовано перепитує: “Як, ти не бачив?” і веде Пуху подивитися на дзвіночок і оголошення під ним. Пухнув дивиться на дзвіночок і шнурок і раптом розуміє, що десь бачив щось дуже схоже. Сова пояснює, що один раз у лісі побачила цей шнурок і подзвонила, потім подзвонила дуже голосно, і шнурок відірвався… Пухнув пояснює Сові, що цей шнурок дуже потрібний Иа-Иа, що той любив його, можна сказати, був прив’язаний до нього. Із цими словами Пухнув відчіплює шнурок і несе Иа, а Кристофер Робін прибиває його на місце
Іноді в лісі з’являються нові звірі, наприклад мама Кенга й Крихта Ру.
Спочатку Кролик вирішує провчити Кенгу (його обурює, що вона носить дитину в кишені, вона намагається порахувати, скільки б йому знадобилося кишень, якби він теж вирішив носити дітей таким чином, – виходить, що сімнадцять, так ще один для носової хустки!): украсти Крихту Ру й сховати його, а коли Кенга почне його шукати, сказати їй “АГА!” таким тоном, щоб вона все зрозуміла. Але щоб Кенга не відразу помітила пропажу, П’ятачок повинен підхопитися в її кишеню замість Крихти Ру. А Винни Пухнув повинен говорити з Кенгой дуже натхненно, щоб вона відвернулася хоч на хвилинку, тоді Кролик зуміє втекти із Крихтою Ру. План вдається, і Кенга виявляє підміну, тільки виявившись будинку. Вона знає, що Кристофер Робін нікому не дозволить скривдити Крихту Ру, і вирішує розіграти П’ятачка. Той, щоправда, пробує сказати “АГА!”, але ніякої дії це на Кенгу не робить. Вона готовить для П’ятачка ванну, продовжуючи називати його “Ру”. П’ятачок безуспішно пробує пояснити Кенге, хто він насправді, але вона робить вигляд, що не розуміє, у чому справа, И от П’ятачок уже вимитий, і його чекає ложка риб’ячого жиру. Від ліків його рятує прихід Кристофера Робіна, П’ятачок зі слізьми кидається до нього, благаючи підтвердити, що він не Крихта Ру. Кристофер Робін підтверджує, що це не Ру, якого він тільки що бачив у Кролика, але відмовляється визнати П’ятачка, тому що П’ятачок “зовсім інших кольорів”. Кенга й Кристофер Робін вирішують назвати його Генрі Пушелем. Але отут новоявлений Генрі Пушель ухитряется вивернутися з рук Кенги й утекти. Ніколи ще йому не доводилося бігати так швидко! Лише в сотні кроків від будинку він припиняє біг і котиться по землі, щоб знову знайти свій власний звичний і милий кольори. Так Крихта Ру й Кенга залишаються влесу.
Іншим разом у лісі з’являється Тигру, невідомий звір, що широко й привітно посміхається. Пухнув пригощає Тигру медом, але з’ясовується, що Тигри не люблять меду. Тоді вони вдвох відправляються в гості до П’ятачка, але там виявляється, що Тигри не їдять і жолудів. Будяк, яким почастував Тигру Иа, він теж не може їсти. Винни-Пух вибухає віршами: “Що робити з бедним Тигрой? / Як нам його врятувати? / Адже той, хто нічого не їсть, / Не може й рости!”
Друзі вирішують піти до Кенге, і там нарешті Тигру знаходить собі їжу по душі – це риб’ячий жир, ненависні ліки Крихти Ру. Так що Тигру селиться в будинку в Кенги й завжди одержує риб’ячий жир на сніданок, обід і вечерю. А коли Кенга вважала, що йому варто підкріпитися, вона давала йому ложка^-іншу каші. (“Але я особисто вважаю, – проказував у таких випадках П’ятачок, – що він і так досить міцний”.)
Події йдуть своєю чергою: те відправляється “искпедиция” до Північного полюса, то П’ятачок рятується від повені в парасольці Кристофера Робіна, те бура руйнує будинок Сови, і ослик підшукує для неї будинок (який виявляється будинком П’ятачка), а П’ятачок іде жити до Винни-Пуху, те Кристофер Робін, уже навчившись читати й писати, іде (не зовсім ясно як, але ясно, що йде) з лісу…
Звірі прощаються із Кристофером Робіним, Иа-Иа пише на цей випадок страшно заплутаний вірш, і коли Кристофер Робін, дочитавши його до кінця, піднімає ока, то бачить перед собою тільки Винни-Пуха. Удвох вони йдуть до Зачарованого Місця. Кристофер Робін розповідає Пуху різні історії, які відразу переплутуються в його набитої ошурками голові, а під кінець присвячує його в лицарі. Потім Кристофер Робін просить ведмедя дати обіцянку, що той його ніколи не забуде. Навіть коли Кристоферу Робіну здійсниться сто років. (“А скільки тоді мені буде?” – запитує Пух. “Дев’яносто дев’ять”, – відповідає Кристофер Робін). “Обіцяю”, – киває головою Пухнув. І вони йдуть по дорозі
И куди б вони не прийшли й що б з ними не трапилося – “тут, у Зачарованому Місці на вершині пагорба в лісі, маленький хлопчик буде завжди, завжди грати зі своїм ведмежам”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)