Короткий переказ – Зірка Повість
Взвод радянських розвідників вступив у селище. Це було звичайне західноукраїнське Село. Командир розвідників лейтенант Травкін думав про своїх людей. З вісімнадцяти колишніх, перевірених бійців у нього залишилося всього Дванадцять. Інші були тільки що набрані, і які вони будуть у дії – невідомо. А спереду була зустріч із супротивником: дивізія наступала
Травкіну найвищою мірою були властиві самозабутнє відношення до справи й абсолютна безкорисливість – саме за ці якості розвідники любили цього юного, замкнутого й незрозумілого
Легкий разведрейд показав, що німці недалеко, і дивізія перейшла до оборони. Потроху підтяглися тили
Начальник, ЩоПриїжджав у дивізію, разведотдела армії поставив перед комдивом Сербиченко завдання відправити групу розвідників у тил ворога: за имевшимся даними, там відбувалося перегрупування, і випливало з’ясувати наявність резервів і танків. Кращою кандидатурою для керівництва цією незвичайно важкою операцією був Травкін
Тепер Травкін щоночі проводив заняття. Із властивим йому завзятістю ганяв розвідників через студений струмок убрід, змушував їх різати дріт, перевіряти довгими
До розвідників попросився тільки що що закінчив військове училище молодший лейтенант Мещерский – стрункий блакитноокий двадцятилітній юнак. Дивлячись на те, як ревно він займається, Травкін схвально думав: “Це буде орел…”
Улаштували останнє тренувальне заняття по зв’язку. Була остаточно встановлена позивна разведгруппы – “Зірка”, позивна дивізії – “Земля”. В останній момент Аниканова було вирішено послати замість Мещерского, щоб на випадок чого розвідники не залишилися без офіцера
Починалася древня гра людини зі смертю. Пояснивши розвідникам порядок руху, Травкін мовчачи кивнув офіцерам, що залишається в траншеї, переліз через бруствер і безшумно рушив до берега ріки. Те ж саме за ним проробили інші розвідники й сапери супроводу
Розвідники проповзли крізь перерізаний дріт, пройшли німецькою траншеєю… через годину вони поглибилися влес.
Мещерский і командир саперної роти невідривно вдивлялися в тьму. Раз у раз до них підходили інші офіцери – довідатися про тих, хто пішов у рейд. Але червона ракета – сигнал “виявлені, відходимо” – не з’являлася. Виходить, вони пройшли
Лісу, де йшла група, кишіли німцями й німецькою технікою. Якийсь німець, світячи кишеньковим ліхтарем, впритул підійшов до Травкіна, але спросонья нічого не помітив. Він сіл оправлятися, крекчучи й зітхаючи
Кілометра півтора повзли вони чи ледве не по сплячих німцях, на світанку нарешті вибралися з лісу, і на узліссі трапилося щось страшне. Вони буквально напоролися на трьох неспалих німців, що лежали у вантажівці, один з них, випадково глянувши на опушку, остовпів: по стежці зовсім безшумно йшли сім тіней у зелені балахонах
Травкіна врятувало холоднокровність. Він зрозумів, що бігти не можна. Вони пройшли повз німців рівним, неспішним кроком, увійшли в гай, швидко перебігли цей гай і луг і поглибилися в наступний лісочок. Переконавшись, що тут німців ні, Травкін передав першу радіограму
Вирішили рухатися далі, дотримуючись боліт і лісів, і на західній опушці гаю відразу побачили загін есесівців. Незабаром розвідники вийшли до озера, на протилежному березі якого стояв великий будинок, з якого часом чи доносилися те стогони, чи те лементи. Трохи пізніше Травкін побачив вихідного з будинку німця з білою пов’язкою на руці й зрозумів: будинок служив госпіталем. Цей німець виписаний і йде у свою частину – його ніхто не буде шукатися
Німець дав коштовні показання. І, незважаючи на те що він виявився робітником, його довелося вбити. Тепер вони знали, що тут зосереджується есесівська танкова дивізія “Вікінг”. Травкін вирішив, щоб передчасно себе не виявити, “мов” поки не брати. Потрібний тільки добре обізнаний німець, і його треба буде дістати після розвідки залізничної станції. Але схильний до хвацькості чорноморець Мамочкин порушив заборону – здоровенний есесівець виперла в ліс прямо на нього. Коли гауптшарфюрера скинули в озеро, Травкін зв’язався з “Землею” і передав все встановлене ім. По голосах з “Землі” він зрозумів, що там його повідомлення прийняте як щось несподіване й дуже важливе
Добре обізнаного німця Аниканов і Мамочкин взяли, як і збиралися, на станції. Голуб на той час загинув. Розвідники відправилися назад. У шляху загинув Бражников, були поранені Семенов і Аниканов. Радіостанція, що висіла на
Спині в Быкова, була розплющена кулями. Вона врятувала йому життя, але для роботи вже не годилася
Загін ішов, а довкола нього всі вже й уже стягалася петля величезної облави. У погоню були підняті разведотряд дивізії “Вікінг”, передові роти 342-й гренадерської дивізії й тилові частини 131-й піхотної дивізії
Верховне Головнокомандування, одержавши відомості, добуті Травкіним, відразу зрозуміло, що за цим криється щось більше серйозне: німці хочуть контрударом відвернути прорив наших військ на Польщу. І було віддане розпорядження підсилити лівий фланг фронту й перекинути туди кілька частин
А закохана в Травкіна гарна дівчина Катя, зв’язківка, удень і вночі слала позивні:
“Зірка”. “Зірка”. “Зірка”.
Ніхто вже не чекав, а вона чекала. І ніхто не смів зняти рацію із прийому, поки не почалося настання
И. Н. Слюсарева
(1 votes, average: 5.00 out of 5)