КласифікацІя паремій
Українська пареміографія досить широко вивчається у сучасній фольклористиці: видано десятки друкованих збірок, здійснено ряд теоретичних досліджень. Однак на сьогодні ще остаточно не розв´язане питання наукової класифікації прислів´їв і приказок. Це пов´язано з тим, що, незважаючи на стислість форми, паремії – явище багатоаспектне, їх вивчення ведеться під різними кутами зору. Важливими є проблеми дослідження їх внутрішнього змісту (пошуки джерел їх походження, еволюція форми і змісту, вивчення історичного підгрунтя, тематична
З огляду на багатогранність фольклорного матеріалу та багато-аспектність дослідження постає нелегка проблема його впорядкування та класифікації. Традиційно у вітчизняній фольклористиці утвердилось кілька принципів класифікації паремій.
1.
2. Тематичний, вперше застосований М. Номисом у книзі “Українські приказки, прислів´я і таке інше. Збірники О. В. Марковича і других. СПб., 1864”. Всі прислів´я групуються за темами (напр., віра, Війна, братство, сім´я, страх). Переваги тематичного групування в тому, що воно дає можливість скласти уявлення, як те чи інше явище життя знайшло своє відображення у цьому фольклорному жанрі. Недоліки такого підходу пов´язані з тим, що прислів´я групуються за якоюсь одною ознакою, хоча багатозначність ряду вимагає розгляд одного і того ж прислів´я в кількох тематичних аспектах. Крім того є паремії, які тематично не вписуються в жодну з визначених груп, і укладачі вимушені подавати їх окремо у розділі “Різні”. Чим більше матеріалу систематизується, тим більше паремій, які можна помістити в кілька груп, як і тих, які виходять за тематичні рамки всіх груп. Це ускладнює користування книгою і вказує на недосконалість такої класифікації.
3. Опорно-гасловий (опорно-стрижневий), за яким упорядкована праця І. Франка “Галицько-руські народні приповідки” ( Львів, 1901-1910). За цією системою формуються паремійні гнізда – усі варіанти одного стрижневого слова чи висловлювання. Наприклад:
За вовка промовка, а вовк іде;… а вовк і тут;… а вовк у хату; За вовка промовка, а то лис кобилу стис; На вовка промовка, а вовк спідтишка; Про вовка промовка, а чорт пана несе; Про вовка промовка, а ведмідь назустріч; Про вовка річ, а вовк навстріч та ін.
Така система класифікації науково обгрунтована і практично зручна, одержала підтримку сучасних пареміологів.
4. Історико-тематичний, характерний для більшості видань радянського часу, де поділ на Теми здійснений не за суто історичним, а суспільно-ідеологічним принципом (наприклад, про панщину, атеїстичні і т. п.).
5. Структурний, на основі якого виникли спроби міжнародних класифікацій паремій – за відповідними моделями-формулами. Наприклад:
Прямі стверджувальні з формулою А=Б:
“Час – гроші”, “Розум – скарб людини”;
Заперечні – А не= Б: “Одна ластівка не робить весни”, “Гордість не прикрашає людини”;
Причинно-наслідкові – де є А, там і Б: “Де голка, там нитка”;
Подібності – яке А, таке й Б: “Яка хата, такий тин, який батько, такий син”; “Яка прядка, така й нитка”.
Частина А впливає на все Б: “Паршива вівця все стадо псує”;
З одного А різні Б: “З одного дерева хрест і лопата” та ін.
Цей принцип виник у мовознавстві на основі синтаксичної побудови паремій. Окрім перелічених є й інші принципи класифікації, але вони не набули поширення.
У найсучаснішому найповнішому тритомному виданні “Прислів´я та приказки” (К.: Наук, думка, 1989, 1990, 1991), упорядкованому М. Пазяком, поєднуються опорно-стрижневий та тематичний принципи.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)