Картини народного побуту в поемі “Енеїда”
Понад двадцять п’ять років писав І. П. Котляревський свою поему “Енеїда”. Цю поему можна з усією відповідальністю назвати “головною справою його життя”.
В ній він зміг осмислити багато найважливіших сторінок життя України, змалювати українську культуру і побут, створити живий, правдивий образ українського козака.
Багато привабливих сторінок у цій поемі. Та по-справжньому вражають своєю живописністю і повнотою картини народного побуту. Так, часто бачимо ми наших героїв-троянців за столом, соснові дошки якого ломляться
Милується письменник білими свитками із дорогого сукна, червоними баєвими юпками, запасками гарними, намистами, стьожками, кичками. Ось садять третяка, гопака, гайдука троянці, а ось співають вони про Січ Сагайдачного, полтавську шведчину, голодний рік. Ворожіння і заклинання, сумні плачі та веселі пісні на вечорницях, цілий каталог українських імен того часу, кожну деталь українського побуту з великою любов’ю описує Котляревський.
Заслуга автора не тільки в тому, що в поему введено багато характерних деталей
Бандура горлиці бриньчала,
Сопілка зуба витинала,
А дудка грала на балках,
Санжарівки на скрипці грали,
Кругом дівчата танцьовали
В дробушках, в чоботах, свитках.
Основні інтонації розповіді І. П. Котляревського співзвучні світосприйняттю українців: життєстверджуючий, оптимістичний погляд на життя. А звідти і гумор, веселий жарт, усмішка. Не минає Котляревський і сумних картин соціальної неправди.
Багато сторінок поеми присвячено звичаям та побуту козацтва. Їхня зброя, військові укріплення, улюблені ігри в карти, одяг – все це цікаві сторінки поеми.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)