Картини народного побуту в поемі “Энеида” И. П. Котляревского

Простежити долю Свого народу, ментальность, його життя із властивими йому побутом, віруваннями допомагає нам фольклор, а також художня Література. Саме із цих основних джерел черпаємо ми знання, ту інформацію, що нас цікавить. Ярчайшим виразником самобутності нашого народу в бібліотеці української літератури є поема “Энеида” И. Котляревского.

Бурлескно-травестийное добуток, що є переробкою однойменної поеми Вергілія, завдяки талановитому перу И. Котляревского, відображенню духовного життя українського народу, його кращих традицій

стало в нашій літературі неперевершеним шедевром. Глибока народності “Энеиди” проявляється й у картинах побуту, які так чудово подаються живими й талановитими тонами. Богатими, різноманітними фарбами обрисовуються в добутку народні гуляння, свята, ігри, танці, звичаї й повір’я, народний одяг і домашня обстановка, описані різноманітні справи. Українськими назвами названі землі, поселення. Із щирим замилуванням зображені грища, розваги. Цими особливостями насичений весь добуток. Так, після бури на море ” Еней велів готовити обід”. Столів на човнах не було, але допомогла козацька кмітливість, і “стіл”

був готовий:

Поклали шалівки соснові, Навкруги наставили мисок; И страва всяке без мови У голодний пхали все куточок Тут із салом галушки лигали, Лемишку й кулеш ковтали И брагу кухликом тягли; И горілочку хльостали, – Насилу через стіл устали И після спати всі лягли

В “Энеиде” згадується й описується стільки страв і напоїв, яких, напевно, більше, ніж у спеціальній роботі із цього питання. Який тут багатий вибір одягу! Серед цього яскравого самобутнього колориту України не менш багатої виникає картина народного побуту. Це говорить про чудову поінформованість И. Котляревского про етнографію свого народу. Саме це дозволяє читачеві побачити й пізнати народне життя того далекого часу. Тут ми знаходимо докладні описи вечірниці, похорону й поминок, ворожіння й шепотіння, народного лікування. З “Энеиди” довідаємося про українські народні інструменти й танці. Троянци вміють “садити третяка”, гопака, гайдука. Вони знають багато пісень. “Про Сагайдачного співали, Мабуть співали й про Січ…”. З якою щирістю й природністю автор добутку описує потойбічний мир – пекло й рай, куди попадали душі померлих. А з якою цікавістю відображені вечірниця, які були своєрідною школою на селі, де розкривалася скарбниця людської мудрості. Котляревский з етнографічною точністю описує вечірницю в пеклі, куди Анхиз привів Енея, щоб відгадати юнацьку долю. Всі картини потойбічного миру є живою панорамою народного життя. Разом із цим И. Котляревский показує народні погляди й відношення до подій і явищ, до самих себе. Картини життя й побуту зображені Котляревским на основі глибоких знань свого народу. Вэтом автор сам зізнається:

Піду я до людей старим, Щоб їх у пеклі розпитати, И попрошу їх розповісти, Що чули від дідів своїх

Добуток є глибоко народним, через що й користується такою популярністю серед читачів різного віку й в усі часи


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Картини народного побуту в поемі “Энеида” И. П. Котляревского

Categories: Нові твори

Links