В 1878 році В. Д. Полєнов послав на виставку художників-передвижників у Петербург картину “Московський дворик”. 1)п написав етюд до неї з вікон своєї московської квартири, у листі И. Н. Крамскому назвав її “картинкою” і вважав, що в майбутньому зробить більше шачительную річ. Художник і не підозрював, що саме ця “картинка” принесе йому популярність і славу
На картині зображений московський двір на початку літа. Це куточок старої Москви – з її особнячками, церквами, що заросли зеленою травою двориками, з її майже провінційним
укладом життя. Ми бачимо ранок ясного сонячного дня. Легко сковзають по небу Хмари, усе вище піднімається сонце, нагріваючи своїм теплом землю. Дворик поступово оживає: квапливо направляється до колодязя жінка із цебром, діловито риються в землі в сараю кури, затіяли метушню в зеленій траві дітлахи. Пригрівшись на сонце, мирно очікує свого хазяїна запряжена у віз кінь. Дівчинка в білій кофті й довгій спідниці уважно розглядає квітку, що тримає в руках. Неподалік гірко плаче маленьке дівчатко. Все дихає любов’ю художника до людей і до життя: білоголові дітлахи, коряві берези, пухнатий килим морогу, що покосилися
господарські будівлі, що блискають білизною ошатні особнячки, стрункі храми, мереживні дзвіниці, блискучі в променях сонця купола церков. І над усім – бездонне блакитне небо. Художник використає всілякі відтінки зеленої й блакитної квіток і цим домагається легкості, легкості, плавності переходів
Є в цій картині щось близьке й рідне кожному. Для багатьох людей “Московський дворик” В. Д. Полєнова – одна з любимейших картин
