Скорочено “Московський роман” Іванова

Ви, напевно, помнете цей рік: ламали храм Христа Рятівника. Для обивателя це було пострашнее, чим жовтневий переворот. Тоді, перед початком роману, автор задумав написати коментарі, але в ту пору в нього народився большеголовый хлопчик, названий В’ячеславом… Простите, можна почати по суті? У клініку, де працює Матвій Іванович Андрейшин, величний двадцатисемилетний психіатр, і Єгор Егорыч, секретар великої людини, попадають раптово захворілі ювеліри, брати Юр’єви. У їхній майстерні трапилася крадіжка, а незабаром поповзли слухи про пропажу

золотої корони, замовленої нібито невідомим агентом для американського імператора

Спостерігаючи за хворими, доктор Андрейшин приходить до переконання, що причина їхнього божевілля – у безмовній любові. Єдиний слід незнайомки – гудзик майстерні С. Мурфиной – приводить його до Сусанне, дочки колишньої власниці. Доктор закохується в цю блондинку з вузькою, гарною особою. Він упевнений, що повинен “запобігти розвалу людини” і зможе зцілити однією фразою і ювелірів, і Сусанну, і весь будинок, де вона живе. Так Матвій Іванович і Єгор Егорыч, які збиралися на з’їзд кримінологів у Берлін, виявляються

біля будинку № 42. Тут вони зіштовхуються із приехавшим з Уралу вербувати робітників на ливарне виробництво Леоном Іоновичем Черпановым.

Оголосивши себе лікарем “ухогорлоносом” з периферії, Андрейшин виражає бажання укласти договір і тимчасово оселитися в цьому будинку. Черпанову нічого не залишається, як прийняти перших працівників і ввести їх усередину комунального житла, обладнаного в будівлі московського ампіру. На кухні ревіли двадцять господарок, рикали полсотни примусів

Черпанов розташувався у ванною. Верхній поверх із колонами займало сімейство Жаворонкова, що був церковного старости, а нині морозивника із профспілковим квитком. Усі знали, що він “привселюдно морозивом торгував, а потай будівельною справою орудував” і, крім того, вів осередок безбожників. На першому поверсі жили Мурфины – мати, батько, дядько Савелій, двадцятилітня Сусанна і її старша сестра Людмила, що заслужила на обох фронтах громадянської війни прізвисько Билина. Про свої враження вона пише книгу “400 поразок”.

Як і всі займаючись спекуляцією, Людмила повторює: “Ми шанувальники реалізму Велика партія вівса дорожче вміння просовувати нитку словесності в золоту голку фантазії”. Однак доктор уважає, що тільки Сусанна “поєднує цей агрегат людей”, що вона організувала хворобу ювелірів, але не знаходить доказів. Іде друга декада, а доктор з Єгор Егорычем усі відкладають поїздку в Берлін, спостерігають за жителями квартири, за зусиллями Черепанова створити пролетарське ядро для роботи Вшадринске.

От вербувальник приїжджає на гвоздильний завод як поет, готового написати про кращу бригаду. Він збирає гроші на званому вечорі, виступає із закликами: “Помнете, що нашому комбінату доручено у вигляді досвіду переробляти не тільки руду, але й з такою ж швидкістю людей”. Він жадає від жителів будинку вербувати родичів, наприклад, 620 чоловік від Жаворонкова

“Шістсот – я розумію, а двадцять звідки?” – “Госразверстка… Вони перероджуються там”. – “Чого ж, вихолостять їх або як?” Черпанов обіцяє, що храм Христа Рятівника буде відновлений на Уралі. Дядько Савелій розповідає про небувалий випадок переродження цілого уральського міста завдяки грі академічних театрів

На чолі ходу йде доктор, але він не має сил удержати юрбу, що швидко розсіюється. Серед них немає Черепанова. Доктор називає його фіктивною фігурою, а Єгор Егорыч згадує про три сповіді Леона Іоновича. У перший раз той повідомив, що народився в сім’ї гімназичного вчителя, приїхав у Росію разом із братом з паризької еміграції, а свою біографію створив за допомогою штемпелів. У другий раз він назвався сином циркового фокусника Черпаневского, нащадка стародавнього дворянського роду

Нарешті він зізнається, що мав у Свердловську граверний заклад, успадкований від батька, Костянтина Пудожгорского, робив печатки спекулянтам. Клієнти прибрали його до рук і змусили по документах Черпанова відправитися на пошуки корони американського імператора. Корона, за його словами, зберігається в дядька Савелія й замаскована під вагонну плювальницю. Десь у будинку захована єдиний доказ, що підтверджує, що корона існує. Це закордонний костюм таємничого агента, залишений їм при втечі

Дарма й Черпанов, і доктор, і дядько Савелій шукали костюм у Жаворонкова, – він виявився в скрині в Людмили: “бризнуло темно-зелене сукно й золоті гудзики із двоглавими орлами”. Сюртук! Не встигли з’ясувати, чи той це костюм, як приїжджають брати Лебедєви, незадоволені вербувальною активністю Черпанова.

Схопивши сюртук, Черпанов кидається бігти, його переслідують Лебедєви, але результат погоні невідомий… Викликаних дядьків Савелієм, з’являються співробітники міліції й відвозять арештованих жителів будинку. В опечатаних дверей зустрічаються доктор Андрейшин, Єгор Егорыч і брати Юр’єви. Ювеліри видужали: вони не закохані в Сусанну й не вірять у корону американського імператора

Один лише доктор сподівається розбити легенду про корону, перевиховати Сусанну й женитися на ній… ” В-В-Іде життя, в-в-в…” – пригадується пісня, що відзвучала


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Скорочено “Московський роман” Іванова

Categories: Скорочені твори

Links