Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Каргалов В. В. Зовнішньополітичні фактори розвитку феодальної Русі

Каргалов В. В. Зовнішньополітичні фактори розвитку феодальної Русі

Монголо-татарська навала XIII в., що супроводжувалася колосальним руйнуванням продуктивних сил і завершившееся встановленням над російськими землями тяжкого іноземного ярма, зробило глибоко регресивний вплив на економічний і політичний розвиток Русі.

Спустошення російських земель татарськими погромами й систематичне пограбування російського народу ординськими данинами мали вкрай важкі наслідки для країни. Міське ремесло було підірвано руйнуванням міст і відведенням у полон ремісників, селянське господарство розорялося татарськими

“ратями” і важкими виплатами, в Орду, економічні зв’язки міста із селом виявилися порушеними, погіршилися умови зовнішньої торгівлі. Народне господарство російських князівств, підірване татарськими погромами й постійно виснажувався данинами й поборами, переживало в другій половині XIII в. період занепаду. Монголо-татарське завоювання надовго штучно затримало економічний розвиток Русі.

К. Маркс і Ф. Энгельс в “Німецькій ідеології” указують ще на одну важливу сторону важких наслідків вторгнень кочових народів для економічного розвитку осілих країн. У період феодальної роздробленості,

коли зносини обмежуються простим сусідством, кожний винахід в області виробництва доводяться робити заново в кожній окремій місцевості, і при цих умовах “досить простих випадків, начебто вторгнень варварських народів або навіть звичайних воєн, щоб довести” яку-небудь країну з розвиненими продуктивними силами й потребами до необхідності починати всі спочатку”. Це зауваження цілком можна віднести й до феодальної Русі.

Однак наслідку монголо-татарської навали були, як нам представляється, набагато важче, ніж просто тимчасова затримка економічного розвитку Русі. Монголо-татари не могли, звичайно, зруйнувати основи феодального ладу на Русі, але умови економічного розвитку російських князівств перетерпіли значні зміни. Завоювання країни кочівниками штучно затримувало розвиток товарно-грошових відносин, законсервувало на тривалий час натуральний характер господарства. Цьому сприяло насамперед руйнування завойовниками центрів ремесла й торгівлі – міст, майбутніх потенційних вогнищ буржуазного розвитку. Російські міста були не тільки зруйновані монголо-татарами, але й позбавлені в результаті побиття й відведення в полон ремісників основної умови для відновлення економічного життя – ремісничого виробництва.

Руйнування міст, порушення зв’язків міста із селом, збідніння безпосередніх виробників і величезний витік в Орду срібла, основного грошового металу древньої Русі, підсилили натуралізацію господарства, перешкоджали розвитку товарно-грошових відносин.

Економіка села, більше примітивн і проста, відновлювалася після татарських погромів швидше, ніж складна, заснована на досвіді багатьох поколінь ремісників економіка міста. Економічний занепад і політична слабість міст мали своїм наслідком крайнє посилення чисто феодальних елементів у суспільному ладі.

Російські міста як політична сила, здатна в якімсь ступені протистояти феодалам, загинули у вогні татарських погромів. У цих умовах феодальна залежність селян розвивалася у своїх найбільш грубих і неприкритих формах. Ряди феодально-феодально-залежного населення швидко поповнювалися за рахунок розоря_ татарськими “ратями” і ординськими данинами селянства. Подальшому покріпаченню селян сприяли й татарські переписи. Обов’язок регулярно виплачувати ординську данину, що проходила через руки власних феодалів, підсилювала залежність селян і прикріплення їх до землі.

Монголо-татарське завоювання привело до посилення феодального гніта. Змушені віддавати ординським ханам частина феодальної ренти у вигляді данини, російські феодали намагалися відшкодувати її посиленою експлуатацією селян. Антифеодальні класові виступи селянства в умовах іноземного ярма були майже неможливі. Князі виступали як провідники ординської політики (у всякому разі, у другій половині XIII сторіччя) і могли розраховувати на підтримку хана, тим більше, що в умовах ярма антифеодальні виступи найчастіше приймали антитатарський характер.

Монголо-татарські завойовники, що спустошували російські землі й систематично грабували їхніми данинами й іншими “ординськими тягостями”, нічого не могли дати замість росіянинові народу: ні про який позитивний вплив завойовників на економіку Русі говорити не доводиться. Як показали дослідження М. Г. Сафаргалиева, Золота Орда була заснована “на примітивному кочовому, скотарському натуральному господарстві, де тільки що стало виникати землеробство, ремесло ж не вийшло з рамок домашніх промислів, а товарно-грошові відносини не ввійшли в побут основної маси кочового населення”. Монголо-татарське завоювання з’явилося гальмом для розвитку продуктивних сил Русі, що перебувала на більше високому рівні економічного й культурного розвитку.

У політичному плані негативні наслідки монголо-татарського завоювання виявилися насамперед у порушенні процесу поступової політичної консолідації російських земель, у збільшенні феодальної роздробленості країни.

Безпосереднім наслідком “татарського погрому” було ослаблення великокнязівської влади. Навала Батия розхитало адміністративний апарат, серйозно послабило великокнязівське військо. Розгром володимирських земель і втеча населення з басейну ріки Клязьми підірвали економічну основу великокнязівської влади, а розгром міст, потенційних союзників великого князя в боротьбі за політичне об’єднання країни, звузив її соціальну базу.

Порушення монголо-татарськими завойовниками наметившегося в першій половині XIII в. процесу поступової державної концентрації російських земель – один із самих тяжких наслідків “татарщини”. Татарські погроми, нанесшие страшний удар економіці феодальної Русі, зруйнували об’єктивні передумови майбутнього державного об’єднання російських земель.

Цит по: Каргалов В. В. Зовнішньополітичні Фактори розвитку феодальної Русі. .// Хрестоматія по історії Росії. Т.1. М., 1994. С.110 -112.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Русь у період феодальної роздробленості Період феодальної роздробленості на Русі тривав з першої половини XII до кінця XV століття. Один з літописців записав у своїй хроніці під 1132 роком: “И раздрася вся Російська земля…”, коли після смерті великого князя київського Мстислава, сина Мономаха, всі князівства Русі вийшли з покори Києву й почали жити самостійним життям....
  2. Особливості розвитку Галицько-волинського князівства в період політичної роздробленості Ще одним великим політичним утворенням на Русі в цей період було Галицько-Волинське князівство. Воно розташовувалося на окраїнних західно-російських землях. Галицько-Волинське князівство відрізнялося сприятливими природно-кліматичними умовами, багатством, багатолюдністю й красою міст (Галич, Володимир Волинський, Львів, Перемышль і ін.), перетиналося важливими торговельними шляхами загальноєвропейського значення. Воно граничило з Угорщиною й Польщею. Із...
  3. Історичні умови розвитку літератури у XIV-XVIII ст Соціально-економічний розвиток Русі у цей період був надзвичайно складним. Татаро-монгольська навала, розорення Подніпров’я і встановлення васальної залежності руських князівств від татар завдали сильних ударів по розвитку Південно-Західної Русі. Галицько-Волинське князівство через свою територіальну віддаленість мало змогу довший час чинити опір татарам. Але йому доводилось також чинити опір й іншим загарбникам...
  4. Еволюційні фактори 1. СПАДКОВІСТЬ – властивість організмів повторювати в ряді поколінь подібні типи обміну в-в і індивід. розвитку в цілому. Забезпечується самовідтворенням матеріальних одиниць Н. – генів, локалізованих у специфич. структурах ядра клітини (хромосомах) і цитоплазми. Разом з мінливістю Н. забезпечує сталість і різноманіття форм життя й лежить в основі еволюції живої...
  5. Основні тенденції в розвитку держав західної Європи в IX – XIII вв В X – XI століттях у Західній Європі затверджується феодальна роздробленість. Реальну владу королі зберігали тільки в межах своїх володінь. Формально васали короля були зобов’язані нести військову службу, виплачувати йому грошовий внесок при вступі в спадщину, а також підкорятися рішенням короля як верховного арбітра в межфеодальных суперечках. Фактично ж виконання...
  6. “Історичне значення Київської Русі” Слов’янський народ, який на той час жив на території Київської Русі, створив самобутню, багату і високу духовну та матеріальну культуру, яка базувалася на попередніх здобутках східних слов’ян. Одна з наймогутніших держав середньовічної Європи суттєво прискорила культурний і економічний розвиток слов’ян, стала одним з головних етапів формування східнослов’янських народів. Завдяки своїй...
  7. Поширення грамотності й поява літератури на Русі Культура Древньої Русі відбулася від культур місцевих східнослов’янських племен. У теж час, не дивлячись на її слов’янську спрямованість, російська культура активно розвивала контакти із закордонними культурами, у першу чергу з Візантією, Болгарією, країнами Центральної Європи, Скандинавією, Хазарським каганатом і арабським Сходом. Культура Древньої Русі розвивалася настільки стрімко, що вже до...
  8. Літописи Русі З перекладних книг на Русі великою популярністю користувалися хроніки, в яких у часовій послідовності розповідалося про події громадського та побутового характеру. За зразком цих хронік руські вчені монахи почали й самі робити записи про важливі події, свідками яких вони були або чули про них. Відомості про героїчне минуле Русі часто...
  9. Мотиваційні фактори поводження Марусі Кайдашихи з повісті И. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” Характер Кайдашихи формувався в умовах кріпосницької дійсності. Підкреслюючи деформацію особистості героїні, письменник зауважує: “Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастою особою, із сірими очами, з тонкими губами й блідою особою. Маруся Кайдашиха в молодості довго служила при дворі, у пана, куди неї взяли дівчиною....
  10. Коштовні пам’ятки Київської Русі Про неабияку роль Києва як столиці однієї з найбільших східноєвропейських держав середньовіччя свідчать не лише літописи та залишки архітектурних споруд, а й знайдені у ньому численні скарби. Це – неоціненне джерело для вивчення історії, політики, економіки, торгівлі, соціального устрою і культури. Особливе значення мають ці скарби у дослідженні давньоруських ремесел....
  11. Розвиток культури Київської Русі Суспільним ладом східних слов’ян був общинно-родовий лад, який уже в VІ-VIII століттях почав трансформуватися у феодальні відносини. У IX столітті новий суспільний лад стає панівним, до того ж постійна боротьба з Візантією і кочівниками вимагала формування сильної об’єднаної держави, яка б могла протистояти загарбникам. У цих умовах у другій половині...
  12. Характеристика циклу оповідань Горького “По Русі&amp Збірник “По Русі” створювався з 1912 по 1917 рік. У цих оповіданнях про Росію Горький як би вертається до мотивів ранньої Творчості, до своїх вражень від мандрівок по Росії, але дає їх у новому естетическом переломленні. Цикл оповідань “По Русі” з’явився своєрідним “включенням” Горького в ті суперечки, які в 10-е...
  13. Як зробити ефективну рекламу: моделі, фактори, брендінг (для студентів) Найбільш ефективними, за дослідником Н. Кохтєвим, представляються сьогодні такі психологічні рекламні моделі, виділені відповідно до головних питань аналізу: – Модель залученості. Спроба зацікавити клієнта емоційно та духовно, навіть, якщо мова йде про стандартні товари повсякденного вжитку. – Модель залучення уваги. Чи бажано привернути увагу будь-якою ціною? – Модель впливу. Це...
  14. Жанрова й композиційна своєрідність поеми “Кому на Русі жити добре” Поема “Кому на Русі жити добре” – вершина Творчості Н. А. Некрасова. Він сам називав її “своїм улюбленим дітищем”. Своїй поемі Некрасов віддав довгі роки безустанної праці, вклавши в неї всі відомості про російський народ, накопичені, як говорив поет, “по слівцю” протягом двадцяти років. У жодному добутку російської літератури не...
  15. Питання про роль творчості Пушкіна у визвольному русі При рішенні питання про роль Творчості Пушкіна у визвольному, русі його часу необхідно враховувати значення мистецтва як особливої форми суспільної діяльності, обумовленою його художньою специфікою. “Пушкін, прочитавши вірші Державіна: * За слова мене нехай гризе. * За справи сатирик шанує Помітив: “Державін не зовсім правий: слова поета суть уже його...
  16. Світове значення візантійської культури та її вплив на культуру Київської Русі Світове значення візантійської культури важко переоцінити. Саме Візантія зберегла протягом Середньовіччя греко-римську культурну основу і вже цим підготувала розвиток гуманізму епохи Ренесансу. І хоча в ХІ ст. християнська церква розпалася на західну – римсько-католицьку і Східну – греко-православну (1054 р.), і Візантія належала до Східної зони, саме візантійська культура мала...
  17. Образ Єрмила Гирина (по поемі “Кому на русі жити добре”) Микола Олексійович Некрасов, створюючи в поемі “Кому на Русі жити добре” широку картину життя, населяє її й різними типами характерів: це й мужики-мандрівники, що шукають щасливого, піп і поміщик, що попадаються на їхньому шляху, а найбільше, звичайно, селян, убогих і цілком благополучних, як Єрмила Гирин. У марних пошуках ходять наші...
  18. ОБРАЗ ГРИГОРІЯ ДОБРОСКЛОНОВА В ПОЕМІ Н. А. НЕКРАСОВА “КОМУ НА РУСІ ЖИТИ ДОБРЕ? Поема “Кому на Русі жити добре?” добуток про народ, його життя, праці й боротьбі. Поет селянської демократії, соратник Добролюбова й Чернишевського, Некрасов не міг пройти у своїй поемі, як і в інших добутках, повз тихі, хто самовіддано, не щадячи сил і життя, боровся за волю народу. Образи революціонерів незмінно привертали...
  19. Пролог поеми Н. А. Некрасова “Кому на Русі жити добре” Вся поема Некрасова “Кому на Русі жити добре” – це розпалюється, що поступово набирає силу мирський схід. Для Некрасова тут важливий сам процес, важливо, що селянство не тільки задумалося про сенс життя, але й відправилося у важкий і довгий шлях правдошукацтва В “Пролозі” зав’язується дія. Семеро селян сперечаються, “кому живеться...
  20. Вплив фольклору на словесне мистецтво Київської Русі Київська Русь – могутня слов’янська держава, глибинна історія якої оспівана в давньоруських билинах, літописних легендах, у творах вітчизняних і візантійських письменників. Найбільша держава середньовічної Європи займала величезний простір від Ладозького і Онезького озер до Дунаю, від Карпат до Волги. Київська Русь часів свого розквіту представлена чудовими пам’ятками зодчества, живопису, прикладного...
Каргалов В. В. Зовнішньополітичні фактори розвитку феодальної Русі
«
»