Камери ad hoc Міжнародного Суду ООН
Міжнародний Суд може утворювати одну або кілька камер у складі трьох або більше суддів для розбору певних категорій справ. Я хотів би більш докладно зупинитися на такому важливому аспекті діяльності Міжнародного Суду як дозвіл споровши між державами за допомогою його камер по певних спорах. Всі положення про камери базуються на пункті 1 статті 25 Статуту, що говорить, що, крім спеціально зазначених у теперішньому Статуті випадків, Суд засідає в повному складі. Суд може утворити три види камер:
– спрощеного виробництва,
– для розгляду
– для розбору окремої справи
Останній вид камер має деяка подібність із арбітражем. Причому воно збільшується, якщо при створенні камер застосовується стаття 31 Статуту Суду, пункти 2 і 3 якої надають сторонам у суперечці право вибрати як суддя особа по власному розсуді, якщо в складі судового. присутності немає судді – громадянина однієї зі сторін або обох сторін. Отже, камера ad hoc може складатися із суддів – громадян кожної зі сторін і третього судді, призначеного Судом. Число суддів, що утворять камеру ad hoc у відповідності зі Статутом “визначається Судом зі схвалення
Отже, можливе створення камери, що складає з одного судді
До 1982 року держави не прибігали до використання камер ad hoc, хоча у своїх заявах представники різних держав визнавали їх переваги
Використання камер Суду має ряд переваг перед разбиратерльством Судом у повному складі. Насамперед це скорочення строків розгляду й витрат. Так, можливість проводити засідання камер за межами Гааги (стаття 28 Статуту), у місці, більше підходящому для сторін, їхніх експертів, радників і свідків. Крім того, розгляд у камері фінансується не сторонами, а Міжнародним Судом, витрати якого у відповідності зі статтею 33 Статуту несуть ООН. Як правило, судова процедура в камерах менш громіздка: сторони можуть, наприклад, відмовитися за згодою камери від усного судочинства. Таким чином, як ми бачимо, камери ad hoc Міжнародного суду ООН повинні привернути увагу сторін вспоре.
Уперше камера ad hoc була затверджена в 1982 році. До теперішнього часу таких камер утворено чотири. Першою справою, що перебувало на розгляді камери ad hoc була суперечка про делімітацію морської границі в районі затоки Мен між США й Канадою, потім спор про делімітацію частини прикордонної території між Республікою Верхня Вольта (перейменованої пізніше в Буркина Фасо) і Республікою Малі; справа про Компанію Elettronica Sicula S. p. A. (ELSI) (США проти Італії); суперечка між Сальвадором і Гондурасом у відношенні сухопутних і морських границь і границь між островами
Дозвіл міжнародних суперечок шляхом звертання до камер ad hoc, безсумнівно, способстует активізації діяльності Міжнародного Суду ООН. У принципі, пункт 2 статті 26 Статуту не містить виражених обмежень відносно спірних питань, і, отже, у камеру ad hoc можуть передаватися будь-які суперечки, що мають або технічний (як у справах затоки Мен; ELSI), або регіональний аспект (Буркина Фасо/Малі; Сальвадор/ Гондурас). Так само, відповідно до Статуту Суду камери не мають потреби в представництві всіх найголовніших форм цивілізації й основних правових систем миру. Це може відбутися тільки за бажанням сторін і рішенню Суду
Але система звернення до камери ad hoc може бути сприйнята як можливість компромісу між судовим рішенням і арбітражем. Це неправильно, тому що камери ad hoc жодним чином не повинні бути прирівняні до арбітражного суду, оскільки сторони не цілком вільні у визначенні складу камери й правил судочинства. Камера є відгалуженням Суду, її рішення, як передбачає стаття 27 Статуту, є рішенням Суду. Таким чином, камери ad hoc можуть діяти тільки на остовании Статуту й Регламенту Суду
(2 votes, average: 3.50 out of 5)