Виклад драми Бюхнера “Смерть Дантона”

Жорж Дантон і Эро-Сешель, його соратник у Національному конвенті, грають у карти з дамами, серед яких Жюли, дружина Дантона. Дантон апатично просторікує про жінок, їхній чарівності й підступництві, про неможливість знати й розуміти один одного. На заспокійливі слова Жюли Дантон меланхолично зауважує, що любить її, як люблять “могилу”, де можна знайти спокій. Эро фліртує з однієї з дамся

Приходять друзі, інші депутати Конвенту. Камилл Демулен відразу утягує всіх у розмову про “гильотинной романтику”. На своєму другому році революція

щодня вимагає всі нових жертв. Эро вважає, що з революцією потрібно “кінчати” і “починати” республіку. Кожний має право насолоджуватися життям як уміє, тільки не за рахунок інших. Камилл упевнений, що державна влада повинна бути відкритої для народу, “прозорим хітоном” на його тілі. Знаючи чудовий ораторський дарунок Дантона, він призиває його почати атаку з виступу в Конвенті в захист щирої волі й прав людини. Дантон начебто й не відмовляється, але не проявляє ні найменшого ентузіазму, адже до цього моменту ще потрібно “дожити”. Він іде, демонструючи всім, як стомлений політикою залі бурю

оплесків, засідання переносять. Не в інтересах суддів чути, що у свій час саме Дантон оголосив війну монархії, що його голос “кував зброю для народу із золота аристократів і багатіїв”. Потім Дантон апелює до народу, вимагає створення комісії для обвинувачення тих, через кого воля “крокує по трупах”. Ув’язнених силою ведуть із залу

На площі перед Палацом правосуддя гуде юрба. У лементах і вигуках немає єдності, одні – за Дантона, інші – за Робеспьера.

Останні годинники в камері. Камилл тужить за дружиною Люсиль, що коштує перед вікном камери й співає. Він страшиться смерті, страждає від того, що дружина божеволіє. Дантон, як звичайно, іронічний і глузливий. Всім гірко усвідомлювати себе “поросятами”, що забивають ціпками до смерті, щоб “на царських бенкетах було смачніше”.

У той момент, коли засуджених виводять із камери, Жюли приймає отруту в них з Дантоном будинку. Співаючих “Марсельєзу” засуджених везуть у візках на площу Революції до гільйотини. З юрби лунають знущальні лементи жінок з голодними дітлахами на руках. Засуджені прощаються один з одним. Кати розтаскують їх. Усе кінчен. о

У гільйотини з’являється Люсиль, що співає пісеньку про смерті. Вона шукає смерті, щоб з’єднатися із чоловіком. До неї підходить патруль, і в раптовому осяянні Люсиль викликує: “Так здраствує король!” “Ім’ям Республіки” жінку заарештовуються

А. В. Дьяконова


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Виклад драми Бюхнера “Смерть Дантона”

Categories: Нові твори

Links