Іван Скала Поезії

Іван Скала
Поезії
Перекладач: Микола Бажан
Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975
Відвідини озера Разлів
У кра? ю березового шуму,
В хаточці, де протяг басував,
Я стояв. Поринувши в задуму,
Там стареньку косу в руки взяв.
Дощ проходив скісно по долині,
Вітер грав під вирізним дашком.
В ту хвилину начебто дві тіні
Знов пройшли багнистим бережком.
Небом знову сиві хмари мчали,
Вибігали тропи з мочарів…
Саме тут колись на берег стали
Двоє руських добрих

трударів.
В закутку багнистому й глухому,
Де тремтів іржавим листям гай,
Притуливсь курінь між бурелому.
Тут сховав вигнанця рідний край.
Щосвітанку брав він косу в руки,
І покоси клав косар оцей.
Юний світ іскрився з-під перуки,
З Ленінових молодих очей.
Біля лампи, тут, в нужденній будці,
Де й стола не приладнать як слід,
Креслив він дороги революцій,-
І по них в майбутнє рушив світ!
Тут гриміли битви й перемоги,
Били грози, падала роса,
Але й досі в цій хатинці строгій
Ленінова збереглась коса.
В сонці сяють ленінські дороги!
Може
Може, чуття таке
вам не до звички,-
Не зарікайтесь, проте, на весь час,
Що два гаптовані черевички,
Як оченята, не вразять і вас.
Я, до кімнати ввійшовши навшпиньках,
Зразу над ліжком дитячим хилюсь,
Наче стираю з очей порошинки,
Марю і мрію хвилину якусь.
Наче хтось втомлену голову гладить.
Бачу, замріявшись в тиші кімнат,
Мовби тут досі тепліє і надить
Ніжність рожевих малих ноженят.
Може, це – прагнення, думка про ждане?
Може, це – нагад про те майбуття,
Як молоком аж запахне духмяне,
Мов сіножать серед літа, дитя?
Може, не знали такого чуття ви,
Може, мовчить про таке чоловік,-
Час не зітре із моєї уяви
Образ один. Він лишиться навік.
Там їх було, певне, більш од мільйону:
Білі, червоні, строкаті, ясні…
Стиснув я груди з жалю і прокльону,
Бачив, як там пломеніли вогні.
Тяжко по серцю моєму ступали
Ці черевички дитячі. Колись
Всі вони теж по лугах походжали,
Ввечері скромно під ліжко тяглись.
Я задививсь, повен болю і люті,
На освенцімський бур’янник оцей,
Де дикі звірі, у чоботи взуті,
Рвали й тягли черевички з дітей.
Я там стояв біля тих черевичків.
В них не було ні життя, ні тепла.
Вийшли ми звідти. Пташки невеличкі
Грали над нами. Шипшина цвіла.
Може, з таким не прийшлось вам зустрітись,
Та ви похилитесь в тузі, в жалі,
Якщо вам десь припаде подивитись
На отакі черевички малі,
Приязнь
Буду для тебе недобрим другом,
Ось моя рука:
Буду для тебе недобрим другом.
Хочеш хліба? Холод мучить?
Дам тобі хліба, риби вловлю, запалю тобі в грубці,
Наготую дров на всю зиму.
Дам тобі зазнати голосу й надії,
Буду для тебе недобрим другом.
Чекаєш на віщого крука до свого віконця?
Чекаєш на ластівку?
Буду для тебе ластівкою й круком,
Буду для тебе недобрим другом.
Дам тобі хліба, вловлю тобі риби,
Але при потребі, ризикуючи життям, витягну
Тебе з прогнилого дому достатків,
Щоб зберіг ти своє просте серце.
Буду для тебе недобрим другом.
Коли простуватимеш
На верховини,
Припну до ніг тобі найтяжчі пута.
Знайду в тобі тисячі ніким не побачених хиб,
Вирву з твого серця всі похваляння, всі слова величань,
Щоб ти завше стояв на початку,
Стояв перед великим, досіль не звершуваним ділом.
Буду для тебе недобрим другом.
Коли почнеш спотикатись,-
Тягар, який тебе гнітить, я крадькома полегшу,
А в очі глузуватиму з тебе,
З твого безсилля, з вутлості твоєї.
Буду для тебе недобрим другом.
Коли один залишишся,-
Прийду, в кишені принесу крихтини тютюну,
Підтримаю тебе добрим словом.
Недобрим другом я для тебе буду.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Іван Скала Поезії