Іван Олексійович Бунін: віхи життєвого шляху
Іван Олексійович Бунін народився 10 (22) жовтня 1870 року у Воронежі в сім’ї орловських поміщиків Олексія Миколайовича та Людмили Олександрівни Буніна. Через чотири роки його батьки разом з дітьми переїхали в свій маєток Озерки на хуторі Бутирки Єлецького повіту Орловської губернії, де пройшло дитинство майбутнього письменника. Початкову освіту Бунін отримав будинку – його вчителем був студент Московського університету. У одинадцятирічному віці хлопчик поступив в перший клас Єлецької гімназії, але в 1886 році був відрахований з неї за неуспішність.
У цей же час відбувається його знайомство з Варварою Володимирівною Пащенко, любов до якої залишила глибокий слід у творчості письменника. Молоді люди прожили разом до 1894 року, однак їхній громадянський шлюб розпався, В. В. Пащенко виїхала і незабаром
У 1898 році Бунін одружився на актрисі Ганні Миколаївні Цакні, що стала матір’ю його єдиного сина. Однак цей шлюб не був вдалим: подружжя розлучилося через рік, а їх дитина померла в ранньому дитинстві. Новий етап творчої біографії письменника розпочався в 1900 році з виходу оповідання “Антонівські яблука”, визнаного вершинним досягненням прози початку століття. Наступні кілька ліг Бунін багато подорожував по Європі, здійснив поїздку на Кавказ. Його нестримно приваблював Схід, і в 1907 році він їде до Єгипту, відвідує Сирію і Палестину. Творчим підсумком цієї подорожі став цикл подорожніх нарисів “Тінь птахи” (1907-1911). Паломництву Буніна в країни Сходу передувала його одруження на Вірі Миколаївні Муромцева (цей шлюб був освячений церквою лише в 1922 році). До кінця першого десятиліття століття ім’я Буніна придбало широку популярність. У горьковському видавництві “Знання” виходить перша збірка творів Буніна в п’яти томах. Йому присуджують другий Пушкінську премію, письменника обирають почесним академіком Російської Академії наук. 1910 можна вважати початком періоду творчої зрілості Буніна. Видається його перша велика прозаїчна річ – “Село”. Повість викликала великий інтерес читачів і бурхливі суперечки критиків: у ній вперше було порушено теми, яких майже не стосувалася література попередньої пори. Зробивши разом з дружиною поїздку до Франції, Алжир, на Капрі, подорож до Єгипту і на Цейлон, він після повернення публікує повість “Суходіл”. Останнім переджовтневі десятиліття Буніним створені такі шедеври російської прози, як “Чаша життя”, “Пан із Сан-Франциско”, “Легке дихання”, “Сни Чанга”. Подією в культурному житті Росії став вихід у видавництві А. Ф. Маркса Повного зібрання творів Буніна (1915).
Жовтневий переворот Бунін пережив трагічно. Передчуття близької і неминучої катастрофи вилилося в духовний і творчу кризу. У 1920 році Бунін назавжди покинув Росію, несучи в серці нескінченно кохану і втрачену батьківщину.
Говорячи про емігрантське періоді життя Буніна, необхідно пам’ятати, що на чужину він потрапив уже сформованим художником з визначилися смаками та вподобаннями. У передреволюційної прозі письменника, як і в його поетичних творах, цілком чітко простежувалися основні теми і мотиви, особливості листи та форми всієї його творчості. Давно сформувалася і сама його особистість, пристрасність натури поєднувалася в ньому з аристократичною стриманістю, з дивним відчуттям міри, нетерпимістю до будь-якого роду позі і награнність. Бунін володів сильним характером і одночасно відрізнявся свавільної мінливістю настроїв. У російську закордонну культуру він вніс унікальну ауру останнього “сільського” дворянства з його підвищеною прихильністю роду, з його пам’яттю про життя попередніх поколінь, органічним почуттям єдності людини і природи. Разом з тим світовідчуття Буніна практично завжди була перейнята переживанням близького і неминучого розпаду цього укладу, його кінця. Звідси одвічне бу-нінское прагнення до подолання кордонів кола життя, вихід за визначене нею межі. Потреба духовного звільнення зробила самого письменника вічним волоцюгою, а його художній світ наповнила “легким диханням” самовідтворюватися життя.
Вся друга половина життя Буніна пройшла у Франції. У березні 1920 року письменник і його дружина, В. М. Муромцева-Буніна, опинилися в Парижі. Головні подорожі та пов’язані з ними зовнішні враження життя залишилися в минулому. Наступні три десятиліття Бунін провів у кропіткій і вимогливої роботі за письмовим столом. В еміграції він написав десять книг, що, втім, мало допомагало боротися з бідністю. Навіть співпраця письменника з ведучим “товстим” журналом російського зарубіжжя – “Сучасними записками” – не рятувало сім’ю Буніних від постійного безгрошів’я. Оселившись в Грассі, на півдні Франції, письменник знайшов якусь подобу власного будинку. На його скромної віллі “Жаннетта” зав’язувалася літературна дружба з новими людьми, в тому числі з молодими письменниками М. Алданова і Л. Зуров. Кілька років “Жаннетта” була притулком для Г. Н. Кузнецової, любов до якої надихнула Буніна на створення його кращою, як він сам неодноразово висловлювався, книги “Темні алеї”. У 1920-1930 роках поновилися старовинні знайомства Буніних – з письменниками Б. Зайцевим, В. Ходасевич, Г. Адамовичем, філософами Ф. Степуном, Л. Шестовим, Г. Федотовим. З тих видатних сучасників, що опинилися у Франції, Буніну не були близькі Д. Мережковський, 3. Гіппіус і А. Ремізов. У 1926 році Грасс відвідав один з найдорожчих Буніну друзів – С. Рахманінов, великий російський композитор, піаніст і диригент, духовна спорідненість з яким письменник особливо цінував.
У 1933 році Бунін стає першим російським письменником, удостоєним Нобелівської премії в галузі літератури – “за правдивий артистичний талант, з яким він відтворив у художній прозі типовий російський характер”. Настільки високе визнання письменник отримав після публікації книги “Життя Арсеньєва”, яка стала значною віхою літературного процесу XX століття. Недовгий період матеріального благополуччя був затьмарений для Буніна передчуттям нової історичної катастрофи – світової війни. Широко відомий факт затримання та принизливого обшуку письменника під час його поїздки через Німеччину. У 1940 році, після німецької окупації Франції, Бунін намагалися втекти з Грасса, але незабаром повернулися. Під час Другої світової війни, живучи в злиднях, у постійній тривозі за долю Росії, письменник звернувся до теми любові, написавши свою “Книгу підсумків” – “Темні алеї”. Першим виданням вона вийшла у 1943 році в Нью-Йорку, а через три роки з’явилося її розширене паризьке видання, визнане остаточним варіантом. В кінці 1940-х років Бунін переїхав з Грасса в Париж. На деякий час він зблизився з радянськими представниками у Франції, обговорювалася можливість видання творів Буніна в СРСР і навіть його повернення. Проте повернутися на батьківщину Бунін зрештою відмовився. Останні роки творчості письменник присвятив роботі над книгою “Спогади” і над так і залишилася незавершеною книгою про Чехова. 8 листопада 1953 Бунін помер в своїй паризькій квартирі і був похований російською кладовищі Сен-Женев’єв-де-Буа під Парижем.
Схожі твори:
- БУНІН, Іван Олексійович (1870 – 1953) БУНІН, Іван Олексійович (Бунин, Иван Алексеевич – 22.10.1870, Воронеж – 8.11. 1953, Париж) – російський письменник. У російській літературі XX ст. Бунін належить видатне місце. Він був чудовим прозаїком і витонченим ліриком. Загибель дворянських садиб, розпад суспільних зв’язків – провідна тема багатьох творів письменника, і розкривається вона...
- Бунін Іван Олексійович: майстер російської реалістичної прози И. А. Бунін є одним з найбільших майстрів російської реалістичної прози й видатним поетом. У пору творчого розквіту письменник-реаліст правдиво відбив темряву й відсталість старого села, створив багато своєрідних, що запам’ятовуються характерів російських селян. Проникливий погляд художника бачив неминуче руйнування й запустіння “дворянських гнізд”, настання буржуазних відносин, що проникали в...
- Іван Олексійович Бунін (1870-1953) Іван Олексійович Бунін – видатний російський письменник, нагороджений Пушкінськими преміями, почесний академік Російської Академії наук, поет і прозаїк, автор оповідань, повістей, збірок віршів, перекладач. Іван Олексійович Бунін народився 23 жовтня 1870 року в місті Воронежі у старовинній зубожілій родині поміщиків. Походив майбутній письменник з найдавнішого дворянського роду, до якого належали...
- Незабутнє у циклі оповідань І. О. Буніна “Темні алеї” ІВАН БУНІН ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ІВАН БУНІН “Незабутнє” у циклі оповідань І. О. Буніна “Темні алеї” Друга світова війна застала Буніна в Парижі. Бідність, байдужість видавництв важко переносилися Іваном Олексійовичем. От як він сам говорить про це: “Живу, звичайно, дуже і дуже погано – самотність, голод, холод і страшна бідність…” Єдине,...
- Відкриття кохання (за оповіданнями Івана Буніна) ІВАН БУНІН ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ІВАН БУНІН Відкриття кохання (за оповіданнями І. О. Буніна) І. О. Бунін багато писав про кохання, його трагедії і рідкісні миттєвості дійсного щастя. Ці твори відзначені надзвичайною поетизацією людського почуття, у них розкрилися чудесний талант письменника, його спроможність проникати в інтимні глибини серця, з їх незвіданими...
- Поетичне слово І. О. Буніна ІВАН БУНІН ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ІВАН БУНІН Поетичне слово І. О. Буніна Поезія Івана Олексійовича Буніна, одного з найвидатніших майстрів літератури XX століття, являє приклад прямування російської лірики до опанування новими художніми стилями. Для творчості Івана Буніна характерно те, що він ніколи не поривав внутрішніх зв’язків з Росією, жив і творив...
- Книга, що змусила мене по-новому подивитися на світ, на самого себе (за романом Буніна “Життя Арсеньєва”) ІВАН БУНІН ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ІВАН БУНІН Книга, що змусила мене по-новому подивитися на світ, на самого себе (за романом І. О. Буніна “Життя Арсеньєва”) Як не сумно в цьому незрозумілому світі, Він усе ж прекрасний, і нам усе-таки Пристрасно хочеться бути щасливими І любити один одного. І. Бунін. Життя Арсеньєва...
- Трагічні суперечності життєвого і творчого шляху М. Горького Особистість Максима Горького – яскравий приклад трагедії людини і письменника. В усі часи стосунки між митцем і суспільством могли розвиватися тільки у двох напрямках. Це могла бути боротьба і протистояння владі, або відхід митця від світу і його орієнтація на внутрішні переживання. Історія людства знає мало прикладів, коли справжній великий...
- Трагічні суперечності життєвого і творчого шляху Максима Горького Особистість Максима Горького – яскравий приклад трагедії людини і письменника. За всіх часів стосунки між митцем і суспільством могли розвиватися тільки у двох напрямках. Це могла бути боротьба і протистояння владі або відхід митця від світу і його орієнтація на внутрішні переживання. Історія людства залишає мало прикладів, коли справжній великий...
- Чому ми цінуємо Бунін-реаліста В “Житті Арсеньєва” чудесним, перейнятим свіжим, теплим сприйняттям життя сторінки, чудові описи, що нагадують “Степ” Чехова, чергуються з бурчанням, подихами про мнимопатриархальном побут “дрібнопомісних”, скаргами дворянина, скривдженого “простолюдом”. Класова обмеженість перешкодила великому художникові бачити, що на його очах скінчилася Історія старої Росії, що він сам судив у своїх добутках, і...
- Чи готові ви до вибору життєвого шляху Його зненацька охопив сумнів: “Чи те я роблю, що слід? Чи здатний на це? Чому так тягне туди, у невідоме?” І він зупинився серед шляху. Замислився. Огледівся. Хоча дорога стелилася попереду рівна й широка, проте він не міг іти далі: і неспокій, і невдоволення собою, і жадання чогось вищого переповнили...
- На початку життєвого шляху (За ранньою творчістю О. Вишні) Остап Вишня мав рідкісний талант гумориста й сатирика. Без перебільшення можна сказати, що, вивчаючи творчість, а також життєвий шлях цього письменника, ми краще розуміємо сутність українського народу, його складної й непересічної долі. “Моя автобіографія” – так називається твір, яким відкривається моя улюблена збірка творів письменника “Вишневі усмішки”. Читач поринає в...
- И. А. Бунін. Життя й творчість 1. Дитинство і юність. Перші публікації. 2. Сімейне життя й творчість Буніна. 3. Емігрантський період. Нобелівська премія 4. Значення творчості Буніна в літературі. Хіба можемо ми забути Батьківщину? Може людина забути Батьківщину? Вона – у душі. Я дуже росіянин людина Це з роками не пропадає. И. А. Бунін И. А....
- “Готовність до вибору життєвого шляху” Серед десятків і сотень прийнятих людиною рішень найважливішу роль і вплив відіграє вибір життєвого шляху. Необхідність цього вибору виникає тоді, коли людина починає усвідомлювати себе в суспільстві і розмірковувати про свої потреби. Вчені вважають, що людина живе заради самореалізації. Будь-яка корисна справа наповнює життя змістом, допомагає відчути себе цінним, значущим...
- Трагічність життєвого шляху Лесі Українки “Ні, я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмирає”. Ці слова Мавки, героїні безсмертної “Лісової пісні”, з повним правом можемо віднести до її авторки, геніальної поетеси нашого народу, Лесі Українки. Зійшовши на небосхилі укр. літератури у 80 – і роки 19ст., її зоря світить...
- Фома Гордєєв: своєрідність життєвого шляху Один із самих прекрасних і живих образів, створених М. Горьким, – Фома Гордєєв. Але його важко зрозуміти, якщо не розглянути оточення, у якому він перебував. У повісті створена ціла галерея образів “хазяїв життя”, купців. От Анатолій Савович Щурів, великий торговець лісом, один з представників купецького миру, про якого Маякін говорить:...
- “Кінці” і “начала” життєвого шляху великого поета (за творами В. Стуса) Арешти, допити, тюрми, заслання… Страшні віхи життя Василя Стуса. Вірші “На колимськім морозі калина” і “Терпи, терпи – терпець тебе шліфує” написані Василем Стусом під час відбування несправедливого покарання. Надовго відірваний від рідної землі, від батьківщини, поет у далекій Колимі шукає хоч якесь нагадування про Україну. І раптом серед безгоміння,...
- “Готовність до вибору життєвого шляху: що у цьому головне?” Протягом свого життя кожна людина регулярно стикається з необхідністю робити певний вибір. Це трапляється і з маленькими дітьми, і зі зрілими людьми і навіть з людьми похилого віку. Приймаючи рішення і роблячи вибір, кожна людина наближає своє майбутнє і створює його образ. Саме тому так важливо не помилитися з вибором...
- Вибір життєвого шляху героями роману П. Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” У житті кожної людини обов’язково бувають моменти, коли треба зробити вибір. Іноді йдеться про дріб’язкове: іграшку, одяг, страви. А колись – про серйозніші речі: професію, вчинок, ставлення до людини… Від чого тоді залежатиме вибір? Мабуть, від виховання, від совісті, від наявності чи відсутності таланту, вміння розуміти життя і людей. Роман...
- Соціальні передумови обрання Чіпкою негідного життєвого шляху у романі П. Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, який в одній з перших редакцій мав назву “Пропаща сила”, – твір однієї ідеї. На цю думку наводить уже назва твору. Що це за пропаща сила? Чому воли не ревуть, коли ясла повні? Роман – спільна праця Панаса Мирного (Панаса Рудченка) та його...