На початку життєвого шляху (За ранньою творчістю О. Вишні)

Остап Вишня мав рідкісний талант гумориста й сати­рика. Без перебільшення можна сказати, що, вивчаючи творчість, а також життєвий шлях цього письменника, ми краще розуміємо сутність українського народу, його склад­ної й непересічної долі.

“Моя автобіографія” – так називається твір, яким відкривається моя улюблена збірка творів письменника “Вишневі усмішки”. Читач поринає в атмосферу українського села кінця XIX століття, де народився Павло Михай­лович Губенко – майбутній Остап Вишня.

“Писатиме”, – сказав якось

батько, побачивши, як хлопчик водить рукою в калюжі, маючи на увазі виключно те, що дитина буде письменною. Але його син не просто навчився писати, а й став видатним вітчизняним пись­менником.

Павло Губенко зростав у складних побутових і економіч­них умовах, адже не секрет те, що за царату в Україні жилося не надто добре. Селяни в більшості були людьми забитими й темними, а серед небагатьох книжок почесне місце посідав “Оракул”, за допомогою якого намагалися вгадувати майбутнє. Проте це майбутнє й так було досить зрозумілим, принаймні безрадісним.

Немало часу селяни приділяли релігії, дотримуючись

усіх постів та обрядів. Нажаль, кричущий контраст між очікуваною божественною справедливістю та повсякденністю робив тоді атеїста з кожної людини, яка здатна була хоч трохи аналізувати й співставляти. Мабуть, приблизно такий вплив загальна релігійність справила на Павла.

У дитинстві головне – правильне виховання й навчання. Замість того й другого в селі запроваджувалась власна педагогічна система: діти пасли свійських тва­рин. Найменшим довіряли гусей, старшим – свиней, овець, а потім уже й телят. Для багатьох селянських дітей навчання цим і закінчувалось. Але батько віддав Павла до справжньої школи, потім навчання продовжувалось, і майбутній Остап Вишня дістав непогану для свого часу освіту.

Як бачите, початок життєвого шляху майбутнього письменника не був легким. У нього був невеличкий шанс, як то кажуть, вибитися в люди, але Павло Губенко зумів використати його. Люди, з якими він спілкувався, могли навчити почуттю гумору кожного: це давала себе знати одвічна веселість українців. Спостережливий і розумний хлопець накопичував знання про побут, звичаї та національний характер свого народу, і не диво, що з плином часу кількість переросла в якість. Твори, наси­чені влучними жартами, кумедними випадками, цікавими дотепами, швидко підкорили читача. Та як можна було не підкоритися цій життєдайній силі, сповненій глибокою поваги та уважності до людської особистості? Адже ко­жен рядок Остапа Вишні спроможний викликати не лише сміх, а й гордість за свій народ, який лікував свою зболілу душу добрим і теплим словом. Ось виток твор­чості Павла Михайловича Губенка – людини із сяючи­ми лукавими очима.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

На початку життєвого шляху (За ранньою творчістю О. Вишні)