ІВАН АНДРІЙОВИЧ КРИЛОВ – МАЙСТРИ СЛОВА

Іван Андрійович Крилов – чудові письменники, що зумів дати байці високий зміст і сатирична гострота, актуальність і багатозначність. Стислість і образність мови Крилова разючі. Він умів створити целую картину або охарактеризувати своїх героїв усього декількома словами. У байці “Вовк і Ягня” він зображує Ягня рівненської перед важливими сановниками – Вовками, і весь лад мовлення Ягняти, підлеслив і боязкої, передає його характер: ♦ Коли ясновельможний Вовк дозволить, Насмілюся я донесть, що нижче по струмку Від Світлості його

кроків я на сто п’ю…” Єлейне мовлення лицеміра пануючи в байці “Мор звірів” всіма стилями своїм малюють його відразливий образ

“ПРО, други! – почав Лев: – По безлічі гріхів Підпали ми під сильний гнів богів; Так той з нас, хто всіх винний боле, Пускай по добрій волі Віддасть себе на жертву им!.. Ох, зізнаюся,- хоч це мені й боляче,- Не прав і я!” Кожна байка письменника по-своєму самобутня й індивідуальна. Крилов може при видимій скнарості засобів створити яскравий характер, незабутній живий образ. У байці “Собача дружба” “характер” кожного собаки розкривається в їх “фразах”.

“Що

може,- говорить Полкан, – приятней бути, Як з іншому серці до серця жити; У всім робити взаємну послугу; Не спати без друга й не сісти, Стояти горою за дружню вовна…” Барбос ответствует йому: ♦Давно, Полканушка, мені боляче самому, Що, бывши одного двору з тобою собаки, Ми дня не проживемо без бійки…” Але не тільки слова – самі звуки крыловского мови яскраво малюють те, що описує автори. Вслухайтеся в ці звуки: У свої ряди смиренний Віл їм так мукає: ♦ И ми Грішні…” Близькість мови Івана Андрійовича до народного мовлення позначилася й у тім, що письменник вставляв у свої байки прислів’я й приказки, і вони цілком зливалися із загальним тоном байки: Запекли молодці: хто в ліс хто по дрова И в кого що сили стало

У вухах у гостя затріщало. (“Музиканти”) Або от ще: Читач, істину люблячи, Примолвлю до байки я, і те не від себе,- Не попусту в народі говориться: Не плюй у колодезь, придасться Води напитися. (“Лев і Миша”) Але ще замечательнее те, що власні вірші Крилова, легко запам’ятовуючись, самі зробилися прислів’ями, увійшли в золотий фонд народного мовлення. Таких прислів’їв і приказок з його байок залишилося в російській мові багато: “А ларчик просто відкривався” (“Ларчик”), “Ти винуватий уже тим, що хочеться мені їсти” (“Вовк і Ягня”), “Рильце в тебе в пусі” (“Лисиця й Бабак”), “Аи, Моська! Знати вона сильна, що гавкає на Слонів” (“Слони й Моська”), “А Васько слухає так їсть” (“Кіт і Кухар”) і багато інших, не менш чудових і виразних

У письменника багато запозичених з добутків інших байкарів сюжетів. Але зв’язок Івана Андрійовича з народною творчістю, з мовою народних казок була так тісна, що навіть ці запозичені байки не звучать як переклади. Адже яскрава, влучна, жива російська Мова Крилова не міг бути запозичений ні в кого. Крилов – справді народний письменник, художник величезної сили, і вплив його на російську літературу було глибоким і позитивним


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


ІВАН АНДРІЙОВИЧ КРИЛОВ – МАЙСТРИ СЛОВА

Categories: Нові твори

Links