Історичне минуле унраїнсьного народу в поезії Шевченка
У низці своїх творів Шевченко оспівав героїчне минуле українського народу. Увагу поета привернули ті події минулого, в яких виявилась боротьба наро ду проти загарбників і пригноблювачів за свою волю й незалежність. Мотив визвольної боротьби є основним у таких творах як “Іван Підкова” (1839), “Тарасова ніч” (1939), “Гайдамаки” (184!), “Гамалія” (1842).
“Іван Підкова” та “Гамалія” змальовують героїчні морські походи запорозького козацтва проти турецьких загарбників. Зокрема в поемі “Гамалія” показаний “отаман
Ця поема була створена восени 1842 року під час морської подорожі Шевчен ка до Ревеля. Один із кращих романтичних творів поета, присвячених історичній темі, – боротьбі українського народу проти турецько-татарської агресії в XVІ– XVІІ століттях.
У
Реве гарматами Скутара, Ревуть, лютують вороги. Козацтво преться без ваги – І покотились яничари.
Бій зображується як “козацька плата” за попередні турецькі напади на Україну й загарбання в неволю людей, як “бенкет козачий”, “свято чимале” – свято перемоги, визволення невільників, козаків-бранців. Основна ідейна підвалина поеми – ідея справедливої визвольної війни запорожців проти султанської Туреччини, за свободу вітчизни.
Воїнів-запорожців та їхнього ватажка зматьовано в романтично-героїчному плані. Вони виступають як конденсоване втілення однієї сторони характеру – звитяги, хоробрості, надлюдської сили. Всім властива лише одна пристрасть – відданість справі оборони й захисту вітчизни, високе, невичерпне почуття бойової честі. За висловом 1. Франка, поема “Гамалія” є “немов дзвінким погуком козацького геройства, відваги й енергії”.
У поемах “Тарасова ніч” і “Гайдамаки” змальовано різні моменти визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти.
Велика поема “Гайдамаки” написана й надрукована вперше окремою книжкою в 1841 році. Присвятив її Шевченко В. 1. Григоровичу, секретареві Академії мистецтв, одному з учасників викупу поета з кріпацтва. Поема змаїьовує картину селянського повстання 1768 року, відомого в історії під назвою “Коліївщина”. Гноблення, якого зазнавало українське селянство в шляхетській Польщі, не раз викликало вибухи повстань. У XVІІІ столітті на Правобережжі хвилі повстання котилися одна за одною.
Повстанці, основна маса яких складалася з селян, звалися гайдамаками. Найбільшої сили й розмаху набрало повстання 1768 року. На чолі повстання стояв запорожець Максим Залізняк. Коли гайдамаки підступили до Умані, до них приєднався уманський сотник Іван Гонта зі своїми козаками. (Гонта й козаки, якими він командував, були на службі у магната Полоцького). Гайдамаки захопили Умань, проте незабаром повстання було придушене й учасники його зазнали тяжких кар. Максима Залізняка було тавровано й заслано на каторгу у Сибір. А з Гонтою нечу – вано розправилася польська шляхта: катували Гонту гри дні, здирали паси шкіри, потім счетвертували й окремі частини тіла поприбивали на перехресних шляхах. Не менш жорстокою була розправа й над іншими гайдамаками: лише в Кодні сконало їх у жахливих муках близько 3000. Решту розвозили по містах і містечках України групами по 5-7 чоловіків і страчували для залякування місцевого населення.
У “Гайдамаках” відбито лицарську звитягу українців, нестримний лет національно-визвольного руху в захисті поневолених селян проти свавілля шляхти й корчмарів; автор показав також силу й працьовитість нашого народу, його волелюбність і моральну красу; в поемі зображено вірність і зраду, сильні й слабкі сторони селянського руху.
Провідна ідея поеми – звеличення національно-визвольного руху України та його героїв – лицарів Коліївщини. Гнів народу, його прагнення до вільного життя Шевченко вважає священним, а шляхетське свавілля різко засуджує. Автор оспівав розум і силу, волелюбність і працьовитість, інші високі моральні якості нашого народу. Цим твором Великий Кобзар висловив тверду впевненість у безсмертності українського народу, у його кращому майбутньому, а також закликав слов’янські народи, зокрема польський та український, до об’єднання. Від “Гайдамаків” бере початок також ідея народної революції: саме тут вперше проголошено заклик до боротьби проти самодержавства. На розгляд вдумливих читачів поет – демократ представив XVІІІ століття, коли “гомоніла Україна” і XІX століття, коли “кат панує”, а онуки гайдамаків “панам жито сіють”. Хвилююче запитання поета: “Що буде з нашими синами?”, тобто, яке майбутнє українського народу, – не риторичне, а гостро злободенне. Задля цього, власне, й написана поема. За задумом автора і читач, який замислився над цим запитанням, неминуче мусив дійти висновку: треба вчитися в гайдамаків волелюбності й людської та національної гідності, громадянської мужності, нескореності перед царськими посіпаками – і українці здобудуть жадану волю.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)