Інтерв’ю і Мольером – головного героя комедії Мольєра “Міщанин-шляхтич”
КЛАСИЦИЗМ ЯК ХУДОЖНІЙ НАПРЯМ У ЛІТЕРАТУРІ XVII СТ. ФІЛОСОФСЬКЕ ТА ЕСТЕТИЧНЕ ПІДГРУНТЯ КЛАСИЦИЗМУ. ОСНОВНІ ПРАВИЛА КЛАСИЦИЗМУ
МОЛЬЕР. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “МІЩАНИН-ШЛЯХТИЧ”
Інтерв’ю і Мольером
Дуже часто, читаючи твори того чи іншого автора, мимоволі ставиш собі питання: “А що, якби мені довелося зустрітися з ним особисто?” Неважливо, сподобався тобі твір чи ні: погодьтеся, автору нецікавого твору теж є що сказати, навіть більше, ніж цікавого. Що ж до Мольєра…
Особистість письменника залишити байдужим не може – дуже
Перше запитання, на мій погляд, має бути таким, щоб ця людина зупинилася і погодилася поговорити. Що ж це за питання? Мабуть, треба спитати таке:
– Пане Мольєр, чи знали ви про те, що представників вашої професії забороняють ховати на освяченій землі? Для
Гадаю, що відповідь була б приблизно такою:
– А ви знаєте, яку владу над людиною має сцена? Зал дихає разом із вами, плаче разом із вами, сміється разом із вами! І причина всіх цих емоцій – ти! Ти всемогутній, адже тобі підкоряється натовп. Серед них жінки і чоловіки, багаті і не дуже, і всі вони – чуєте? – всі підвладні вам. Хіба заради єдиної такої миті не варто забути і про церковне прокляття, і про любов церкви. А ціле життя…
Що ж, переконливо. Але є й інше нелегке запитання:
– Пане Мольєр! Ви поставили собі за мету, глузуючи, викорінювати людські вади. Ви самі зізнавалися у передмові до Тартюфа, що глузування нестерпне. Як Ни насмілилися викликати вогонь на себе, як кажуть у Наш час? Адже річ не дише в підтримці короля?
– Справді так. Королівська прихильність нетривка, як вітер. Розраховувати па сильних світу цього може тільки не дуже розумна людина. А мені випала рідкісна можливість сказати вголос про свої переконання так, що почула вся країна. Скільки людей лише мріють про таке! Я виховував людей, змушуючи їх сміятися. Я звертався зі своїми думками безпосередньо до людини, дивлячись їй просто в очі зі сцени. Чи може бути в житті щось важливіше? Я виконував свій громадянський обов’язок!
Зрозуміло. У наш би час перенести пана Мольєра. Для прикладу того, як потрібно виконувати свій громадянський обов’язок. Але ще одне питання непокоїть:
– Пане Мольєр! Ви помирали без лікаря і священика. І ховали Вас вночі, як шахрая. Для людини вашого часу – це страшна трагедія. Якщо б довелося прожити життя заново, ви щось змінили б?
– Для кожного його доля визначається Богом. Вочевидь, для мене Він обрав саме таке життя: я був потрібний Йому саме таким. Чи можу я дорікати Небесам? Ні, не змінив би нічого, хіба що попросив довшого життя.
Чесно, відверто, вражаюче. Напевне, інших відповідей ця людини не дала б, хоча, можливо, вони були трохи пафосними. Але ж він актор.