ВИСМІЮВАННЯ ПИХИ, МАРНОСЛАВСТВА ТА БЕЗПІДСТАВНИХ ПРЕТЕНЗІЙ НА АРИСТОКРАТИЗМ У КОМЕДІЇ МОЛЬЄРА “МІЩАНИН – ШЛЯХТИЧ”

ПРАКТИЧНИЙ КУРС

ВИСМІЮВАННЯ ПИХИ, МАРНОСЛАВСТВА ТА БЕЗПІДСТАВНИХ ПРЕТЕНЗІЙ НА АРИСТОКРАТИЗМ У КОМЕДІЇ МОЛЬЄРА “МІЩАНИН – ШЛЯХТИЧ”

План

1. Історія написання комедії – балету.

2. Характеристика образу пана Журдена.

3. Характеристика другорядних образів: графа Доранта, маркізи Дорімени, Клеонта, пані Журден. Ставлення автора до своїх героїв.

4. Своєрідність комедії, її художнє значення.

Завдання для підготовчого періоду

1. Визначте лексичне значення слів: “міщанин”, “шляхтич”.

2. Підберіть

цитатний матеріал для характеристики героя.

3. . Подумайте, в чому новаторство Мольєра-комедіографа доби класицизму.

4. Перегляньте твори І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” і М. Куліша “Мина Мазайло”. Як в них продовжуються традиції Мольєра?

Література

1. Жованик Л. Основні проблеми й конфлікти п’єси Мольєра “Міщанин – шляхтич” 9 кл. // Зарубіжна література. – 2004. – № 45 (397). – С. 4-7.

2. Ніколенко О. Король комедії. Система уроків вивчення п’єси Ж. Б. Мольєра “Міщанин – шляхтич” у культурологічному контексті // Всесвітня література та культура в навча­льних закладах України.

– 2001. – № 5. – С. 8-19.

3. Шалагінов Б. Б. Жан-Батіст Мольєр // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2004. – № 2. – С. 31-34.

Інструктивно-методичні матеріали

У 1669 році король Людовік XIV приймав у своїй резиденції у Версалі турець­ких послів на чолі з Солиманом-Агою. Турків змусили довго чекати, а по­тім прийняли їх у галереї Нового Палацу, що була прибрана надзвичайно розкішно. Король сидів на Роні, а на вбранні короля було діамантів не менше, ніж на чотир­надцять мільйонів ліврів. Однак Солиман – Ага ніяк не виказав свого захоплення. У нього був такий вираз обличчя, начебто в Турції всі носять костюми з діаманта­ми. Поведінка турецької делегації не сподобалась королю, і він наказав придворно­му композитору і драматургу написати п’єсу, яка б висміяла турків. Так був ство­рений “Міщанин – шляхтич”. Прем’єра вистави відбулася 14 жовтня 1670 року в Шамборі. Після закінчення п’єси жах охопив Мольєра: король не вимовив жодного слова. Мовчання короля всі відразу помітили, і всі почали картати п’єсу. Про це писав М. Булгаков у книзі “Життя пана де Мольєра”.

16 жовтня у Пале – Роялі відбулася друга вистава комедії. І знову на ній був присутній король. Але його реакція вже була більш прихильною: король аплодував, встав зі свого місця і привітав Мольєра. Його слова були приблизно такими: “Я ні­чого не сказав вам після першої прем’єри, оскільки ще не встиг скласти своє вра­ження. Однак тепер я скажу. Ваші актори грають пречудово. Але я бачу, що ви на­писали гарну п’єсу, і жодний з ваших попередніх творів не справляв на мене такого враження, як “Міщанин – шляхтич””.

Основною темою комедії є тема марнославства Пан Журден прагне потрапити у вище товариство, стати шляхетним дворянином. Для цього він і вчиться, наймає учителів, у всьому намагається бути схожим на дворян – і в одязі, і в звичках, і в манерах. Сміх викликає не сам процес навчання – у тому, що людина хоче здобути освіту, немає нічого смішного, – а ганебне плазування, лакейське приниження Журдена перед придворними званнями й титулами, кумедне домагання досягти аристократичного положення в суспільстві.

Бажання посісти вище місце у суспільстві – природне для людини, тож коміч­ного ефекту у п’єсі не виникло б, якби автор не показав, у яке саме “пристойне то­вариство” хоче потрапити Журден.

Тому ідеєю комедії є викриття лицемірної моралі аристократії.

Разом із паном Журденом комічними образами стають граф Дорант і маркіза Дорімени. Автор критично зображує їх, оскільки вони живуть порожнім життям, весь час тільки розважаються, прагнуть нажитися за чужий рахунок і, хоча за інте­лектуальним рівнем не розумніші за інших, пишаються своїми титулами, належніс­тю до вищого товариства, придворних кіл.

Викриваючи плазування Журдена перед аристократією, автор викриває всю со­ціальну систему – від верхів до низів. Аристократи живуть за рахунок інших, мі­щани соромляться свого становища і прагнуть стати дворянами, кравці улеслюють клієнтів, щоб побільше вкрасти, вчителі дбають не про знання, а про гроші, а митці вважають, що “найщиріші оплески не нагодують шлунок”.

Майстер комедії Мольєр поєднує соціальний аспект із любовною інтригою.

Згідно із законами класицистичної комедії, негативним образам п’єси протистоять образи позитивні: пані Журден – втілення здорового глузду, Клеонт – уособлення чес­ті й гідності, слуги Ков’єль і Ніколь – втілення народного гумору, розуму, спритності й винахідливості. У їхніх висловах і зауваженнях виражається й авторська позиція.

Комедія “Міщанин – шляхтич” має велике виховне значення: людина повинна бути собою, виховувати в собі почуття гідності, вчитися, але ні перед ким не плазу­вати. Водночас автор утверджує право чесних і добрих людей на щастя.

Мольєр започаткував два види комедії – комедію характерів і комедію ситуа­цій. У “Міщанині – шляхтичі” поєднуються обидва жанрових різновиди. З одного боку, ми маємо тут яскраві типові характери (Журден – тип міщанина, втілення марнолюбства, плазування перед аристократією; Дорант – лицемірний і цинічний дворянин; пані Журден – тип розумної, але сварливої дружини; Ков’єль – розум­ний слуга; Клеонт – ідеал лицаря, для якого понад усе честь і кохання та ін.), а з іншого боку, тут безліч кумедних ситуацій, в які потрапляють герої.

Словникова робота

Буфонада – комедійна манера гри актора, в якій використовуються засоби надмір­ного комізму, окарикатурення персонажів, ситуацій; вистава, побудована в такій манері виконання.

Гумор – різновид комічного відображення смішного у життєвих явищах і людсь­ких характерах. Гумор не заперечує об’єкта висміювання і цим відрізняється від сатири, для якої характерне цілковите заперечення й різке висміяння зо­бражуваного. Добродушний гумор піддає висміянню здебільшого часткові недоліки загалом позитивних явищ, окремі смішні риси в характері людини.

Іронія – один із засобів створення комічного, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображуваного. Це насмішка замаскована зов­нішньою благопристойною формою.

Комедія – драматичний твір, у якому засобами гумору і сатири розвінчуються не­гативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи в людині.

Сарказм – їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої не­нависті і гнівного презирства. Сарказм не має подвійного, часто прихованого дна. Як іронія, близько до якої він стоїть, виражається завжди прямо. Об’єктом сарка­зму виступають, як правило, речі небезпечні, різко негативні й аморальні.

Сатира – особливий спосіб художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осудливому висміянні негативного. У вузькому розумінні – твір викривального характеру. Сатира спрямована проти соціально шкідливих явищ, які гальмують розвиток суспільства, на відміну від гумору, вона має го­стрий непримиренний характер. Часто об’єктом сатири є антиподи загально­людської моралі, пристосуванці, лицеміри, ренегати і зрадники, які не відпо­відають естетичному ідеалові.

Фарс – вид народного театру та літератури західноєвропейських країн, передусім Франції. Відзначався комічною, нерідко сатиричною спрямованістю, реалістич­ною конкретністю, вільнодумством. Образи – маски фарсу позбавлені індиві­дуального начала, вони були першою спробою створення соціальних типів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


ВИСМІЮВАННЯ ПИХИ, МАРНОСЛАВСТВА ТА БЕЗПІДСТАВНИХ ПРЕТЕНЗІЙ НА АРИСТОКРАТИЗМ У КОМЕДІЇ МОЛЬЄРА “МІЩАНИН – ШЛЯХТИЧ”

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links