Інквізиція й іспанська література
Варварське спалення книг маркіза де Вильена вже досить доводить, наскільки не високий був взагалі розумовий рівень і при дворі короля Хуана й у всій Іспанії першої половини XV століття. От як передає нам ця подія один освічений свідок, – придворний королівський лікар, що у своїй колекції листів (Centon epistolario) описав всю закулісну Історію тої епохи:
“Як ні великі були знання дона енрике, маркіза де Вильена, вони не врятували його від смерті, a близьке споріднення з королем не захистило від одноголосного обвинувачення в чарівництві. Ледь
Не дюжинний людина була автор цього уривка – бакалавр Фернанд Гомес де Сибдареаль, придворний лікар короля Хуана II. Він уже ясно бачив, яка страшна небезпека загрожує науці й літературі від виниклого сполучника між розумовим мороком народних мас і клерикальним фанатизмом. Дійсно, якщо іспанське духівництво тоді не мало ще достатню силу, щоб одночасно задушити поетичні прагнення, що пробудилися в суспільстві, то у всякому разі воно було вже настільки впливово, що легко могло протидіяти науковим знанням, що виходили переважно від мусульман, повставало воно також і проти поширення древньої класичної літератури, тому що боялося чарівного впливу язичеської міфології на сприйнятливі розуми. Не сподіваючись, імовірно, побороти однією силою релігії цих двох небезпечних супротивників, іспанські “воїни Церкви” призвали собі на допомогу народне неуцтво й помалу перейнялися переконанням, що для збереження своєї влади, заснованої на мороці, необхідно гасити всякий проблиск світла