Ініціативність і заповзятливість
Коли в українські степи приходила провесна, по селах починали збиратися в далеку дорогу чумаки. Проходили останні дні перед виходом валок із сіл, і от уже викативались величезні вози, манимие границями й міражами, у неблизьку подорож. Проводжали чумаків урочисто всім селом. Співали пісні, виголошували напуття, а самий шановний у громаді чоловік благословляв їх перед нелегких, сповнених небезпек дорогою
Отаман востаннє оглядав своїх побратимів. Зібралися тут чесні, сміливі, витривалі. Всі вони, справді, можуть покластися один на одного
Їх палить немилосердне сонце, січуть дощі, полощуть вітру, а вони тихо просуваються українськими степами. Скриплять воза, проходять дні, ночі, і звучать чумацькі пісні. Пісні ті крислаті, начебто степ, сумні й веселі, але все-таки більше сумні, тому що в кожній дорозі могло осягти чумаків трагічна доля. Їх косили й хвороби, і ворожі шаблі. Тому так часто в їхніх піснях Мова йде про смерті чумака вдалині від
Наших чумаків зустрічали не тільки в Криму або в Карпатах. Вони часто заходили й на Дон, де навантажували воза рибою, везли її у свої краї. Бували й у різних європейських містах на ярмарках, де скуповували весь необхідний для України товар. Отож чумацтво – не тільки соляний промисел, а широка торгівля, переважно в міжнародні масштабах
Мало хто знає, що чумацтво виникло ще в древні часи Київської Русі, тому що вже тоді з її земель валки хоробрих і кмітливих людей відправлялися в далекі мандри. Саме тоді й був прокладений їхній основний маршрут, що називався Великим Чумацьким Шляхом, що подекуди перетинався зі знаменитим “шляхом з варяг у греки”. Але теперішнього розмаху цей промисел набирає в Україні з кінця XVвека. Щоб уявити це, досить привести хоча б такі цифри: за один сезон чумаки перевозили кілька мільйонів пудів риби й солі. Закінчувався сезон, верталися додому сильно стомлені й виснажені дорогами чумацькі валки. На жаль, чумаки не дораховувалися багатьох людей. Матері й дружини оплакували загиблих, сиротіли діти. Таке небезпечне було це ремесло. Не кожний зважувався на його. Тільки люди з козацьким духом
Давно відійшло в минуле чумацтво, залишивши нам після себе пісні, легенди й оповідання про ті далекі нелегкі часи
Ініціативність і заповзятливість українців в XXI сторіччі придбала зовсім інші форми в порівнянні із часами чумаків. Справа в тому, що тепер товари, які раніше возили на своїх валках чумаки, може пропонувати іншим державам наша країна, або цим займаються більші торгово-закупівельні організації. На жаль, немає вже тієї волі пересування, що була раніше. Тепер усюди границі й митниці, які певним способом роблять перешкоди підприємницької діяльності
Мені здається, поступово треба відроджувати волю пересування і якось сприяти розвитку заповзятливості українців, адже багато хто з них залишилися без роботи. Добре було б, якби вони рекламували й продавали за кордоном сугубо українські товари. А в нас їсти чим пишатися! На жаль, торгівля перейшла в границі сугубо речового ринку. От і їздять так звані “човники” з Польщі в Україну й назад. Я розумію те, що відродити чумацтво при нових умовах не вдасться, але треба спробувати взяти із цього давнього промислу краще, і це буде дуже корисно для нашої країни