Інфанта Микола Вороний
Інфанта
Різьблю свій сон… От ніби вчора ми
Зійшлись, – і стріча та жива.
На землю тканками прозорими
Лягли осінні дерева.
Привертають увагу використані поетом оказіоналізми, наприклад, “проміннострунний”, “вогнелунний”, “мрійнотканий”. Усі вони – складні прикметники, що мають дві твірні основи, які зазвичай не поєднуються за змістом. Такі оказіональні епітети у сполученні з означуваними словами створюють специфічні індивідуально-авторські образи.
Акордами проміннострунними
День хвилював
Над килимами вогнелунними
Венера кинула алмаз. У завивалі мрійно-тканому
Дрімала синя далечинь, –
І от на обрії туманному
Замиготіла ваша тінь.
Дзвінкою чорною сильветою
Вона упала на емаль,
А поза нею вуалетою
Стелився попелястий жаль.
Ви йшли, як сон, як міф укоханий,
Що виринає з тьми століть.
Вітали вас – мій дух сполоханий,
Рум’яне сяйво і блакить.
Бриніли в серці домінантою
Чуття побожної хвали,
Коли величною інфантою
Ви повз мене перейшли.
Ви усміхнулись ясно-зоряно
Холодним полиском очей, –
І я схилився упокорено,
Діткнутий лезом двох мечей.
Освячений, в солодкій муці я
Був по той бік добра і зла…
А наді мною Революція
В червоній заграві пливла.