Індокитайський півострів і їхня язикова культура
Індокитайський півострів – на сході, Центральна Індія – на заході, Малакка – на півдні – такий район поширення австроазиатских мов. Ну, а як далеко на північ Азії заходять ці “південноазіатські” прислівники? За словами вчених, “північна частина Індокитаю разом із сусідніми провінціями Південно-Західного Китаю становлять одну з найбільш складних в етнічному відношенні областей земної кулі”, тому що “тут на порівняно невеликому просторі упереміж живуть кілька десятків народів”.
Найбільш своєрідними з них є мови
На мовах мяо говорять більше трьох мільйонів чоловік, на мовах яо – біля мільйона. Народи мяо-яо живуть у декількох провінціях Китаю, а також на півночі В’єтнаму, Лаосу й Таїланду. Як правило, вони розселені невеликими групами, що перебувають на значній відстані одна від інший і займають гірські райони. Довгий час мови мяо-яо вважали родинними китайській мові. Але в цей час фахівці із цих мов показали, що споріднення між китайським і мовами мяо-яо немає. Багато лінгвістів, у тому числі радянський учений Сергій Євгенович Яхонтів, думають, що мови мяо-яо
Відомий американський учений Поль Бенедикт і С. Е. Яхонтів думають, що й багато мов, поєднувані загальною назвою тайські, також перебувають у спорідненні з австронезийской сім’єю. Загальноприйнято було вважати, що тайські мови родинні китайському. Адже в них ми знаходимо велику кількість слів, близьких китайським, а часом і цілком співпадаючих з ними. Однак всі ці слова можуть бути пояснені запозиченнями. Дуже багато хто з них позначають поняття культури й господарства, а такого роду слова легко переходять із однієї мови в іншій. Величезне число культурних термінів у мовах народів Сибіру взято з російського, але це зовсім не означає, що вони одного кореня з ним. Якщо ж провести грунтовне розчищення, зняти китайські запозичення, то виявиться, що в тайських мовах немає споконвічних слів, подібних з китайськими. Зате є основні, що рідко запозичаться слова, родинним мовам Індонезії й Меланезії. Іншими словами, тайські мови перебувають у спорідненні з мовами австронезийцев (до речі сказати, в’єтнамський також уважався родинним китайському, але зв’язку цих мов пояснюються контактами, запозиченнями, а не древнім спорідненням).
Риси споріднення, причому дуже древнього, виявляються в тайських і австронезийских мов з австроазиатскими. Імовірно, ніколи (не менш 10 тисяч років тому) у Південно-Східній Азії існувала одна велика сім’я мов – австрическая (тобто південна). Її розпад, як думає С. Е. Яхонтів, що проводив необхідні статистичні підрахунки, почався 8-10 тисяч років тому, коли відділилися австронезийские мови. Народи, що говорять на них, почали свій безприкладний подвиг – освоєння просторів двох океанів, Індійського й Тихого (від о. Великодня до о. Мадагаскар). Близько 7 тисяч років тому від загального “австроазиатского стовбура” відділилася група мунда, почалося заселення Індії племенами, що пішли далеко на захід від своєї прабатьківщини – Південно-Східної Азії. Приблизно в цей же час від загального “стовбура” відділяється галузь мов мяо-яо. Проходить біля тисячоріччя, і австроазиатские мови розділяються на галузі кхаси, гірських монов і мон-кхмерскую. Від останньої, біля чотирьох тисяч років тому, відділяється в’єтнамська мова
В I тисячоріччі до н. е., відповідно до гіпотези С. Е. Яхонтова, розділяються мови мяо і яо. Тоді ж тайська галузь, що відділилася від інших у найглибшій стародавності, починає розпадатися на окремі мови. Причому дроблення тривало до перших століть нової ери
Предки тай аж до I тисячоріччя до н. е. займали північне узбережжя Тонкинского затоки й басейн ріки Сіцзян (у Південному Китаю). Біля трьох тисяч років тому почався тайський рух народів. Чи народ переселяється на острів Хайнань, де він живе й понині. Народи дун, шуй і інші рухаються на північний захід, у глиб Китаю. Там вони знаходять свою другу батьківщину, убивши клин між мовами мяо і яо й поклавши початок поділу цих мов, раніше составлявших єдине ціле
На початку нової ери відбуваються нові пересування тайських народів, цього разу на південний захід і південь, у глиб півострова Індокитай. На територію Таїланду приходять предки сучасних таев (або сиамцев), у Лаос – предки лаотянцев, частина тайських племен іде на захід, аж до Бірми й навіть до півострова Индостан! Тайські народи вклинюються між народами, що говорять на мовах мон-кхмер. У Південному Китаю виникає держава Наньчжао – “Країна Південного владики”,- соперничающее з Китайською імперією, а на півострові Індокитай – тайські держави, що конкурують із древніми царствами кхмерів і бірманців. З іншого боку, ряд племен тай зберігає аж до XX століття первісні вдачі й звичаї
Гори, бурхливі ріки, джунглі, болота – всі ці природні умови встановлювали границі між окремими народностями. Але тому що їх було дуже багато, а територія розселення порівняно невелика, відбувалися постійні контакти між народностями, що говорять на тайських, кхмерских, монских, австронезийских мовах. У результаті – змішання звичаїв, племен, прислівників
Розпад великої австрической сім’ї почався дуже давно, раніше, ніж розділилася індоєвропейська прамова. Тільки лінгвісти можуть знайти загальні риси у вірменській і литовській, ісландській і перській мовах, настільки змінився їхній словниковий склад і загальний лад за минулі із часу розпаду прамови тисячоріччя. Різниця між мовою мяо й малайським, кхмерским і чи мовою на острові Хайнань не менша, а, мабуть, більша
Змішання мов і народів Південно-Східної Азії, що говорять на різних прислівниках, хоча й висхідних до одному єдиного австрическому прамові, багаторазово збільшене тим, що в ньому взяли участь і мови іншої сім’ї, не менш древньої й складної по складу. Народи, що говорять на цих мовах, починаючи з перших століть нової ери, вторгалися з північно-заходу, північного сходу й з півночі в Бірму й Індокитай, осідали там і брали участь в утворенні народностей і мов Південно-Східної Азії
(1 votes, average: 5.00 out of 5)