Гумор у казках Чуковського
Дуже тонко, з більшим почуттям міри використає поет комічну деталь. Так, у казці “Тараканище” кіт їде “задом наперед”, “жаба – на мітлі”, а слониха так расплясалась, “що рум’яний місяць у небі затремтіла й на бідного слона стрімголов упала”, в “Пригодах Бибигона” герой “у павутині б’ється” і “прямо в миску з молоком летить відтіля шкереберть”. Широко залучає Чуковський і іменники з уменьшительно-ласкательними суфіксами: “комарики”, “трамвайчики”, “кусточки”, “таракашечка”,
Добрий доктор Айболит! Він під деревом сидить… (“Доктор Айболит”.) Ради зайчики й белочки, Ради хлопчики й дівчинки… (“Крадене сонце”.) Парна рима також є майже постійною у віршах: И прийшла до Айболиту лисиця: “Ой, мене вкусила оса!” (“Доктор Айболит”.) Вісімнадцять воронят На нещасного дивляться, Посміхаються, а самі Знай довбають його носами… (“Пригоди Бибигона”.)
Наспівність, танечні ритми природно “входять” у художню тканину казок:
Тара-ра,
Залучає дітей і гра звуків – звуконаслідування:
И така дребедень Цілий день: Динь-ди-лень, Динь-ди-лень, Динь-ди-лень! (“Телефон”.) И зраділи блюдця: Дзинь-ля-ля! Дзинь-ля-ля! (“Федорино горі”.)
Часто алітерації допомагають “намалювати” зоровий образ явища або предмета:
И зараз же щітки, щітки Затріщали, як тріскачки… (“Мойдодир”.) Чоботи скриплять, Каблуки стукають… (“Муха-Цокотуха”.)
Іноді поет включає в казку й своєрідне “обігравання” слів:
Жилася-була мишка Мауси И раптом побачила Котауси. У Котауси злі глазауси И злие-презлие зубауси. (“Котауси й Мауси”.)
Такі деякі, найбільш характерні особливості казок К. И. Чуковського. Цей своєрідний поетичний мир, створений за особливими законами Творчості, в узагальненої, іноді трохи умовній формі відбиваючи дійсність, вирішував цілий ряд виховних і пізнавальних завдань. Чуковськ-художник і Чуковськ-педагог невіддільні
(2 votes, average: 3.50 out of 5)