“Гулівер у моєму місті”
У сучасному українському суспільстві чомусь часто складається так, що по-справжньому талановиті люди здаються всім оточуючим людям чужими, не такими, як вони, і тому ці люди стають просто-таки справжніми ізгоями із суспільства, нерідко їм доводиться навіть залишити країну. Це досить сумна ситуація, сутність її в тому, що ніхто не бажає терпіти чужої переваги і подавляти свою заздрість.
Одну їх таких історій у своєму творі розповів читачам Джонатан Свіфт. Письменник повідав читачам про Гулівера, який дивним чином опинився в країні Ліліпутія,
Я думаю, що під Гулівером автор мав на увазі будь-яку людину, яка сильно відрізняється від свого оточення. Будь-яка така людина приречена на одні лише страждання. У сучасному суспільстві, особливо якщо це стосується будь-якої частини українського суспільства, ти просто зобов’язаний бути таким, як усі. Інакше тобі будуть заздрити, будуть використовувати виключно для свого блага, а потім навіть побажають усунути. Людина, яка розуміє, що їй немає місця в такій структурі суспільства, не має іншої можливості, крім як рятуватися втечею, як це робив Гулівер. Про яке б українське місто не йшла мова, можна знайти величезну кількість прикладів того, як незвичайні люди, які сильно відрізняються від оточуючих і не викликають при цьому жалості, рано чи пізно змушений своє рідне місто покинути, щоб спробувати знайти щастя де-небудь ще. Наші співвітчизники не повинні повторювати помилок жителів Ліліпутії. Якщо десь поруч з нами є дійсно людина, яка сильно відрізняється, не варто їй заздрити, не варто бачити в ній ворога, варто просто сприйняти таку людину рівною з собою, такою, яка має однакові права.
У своєму творі Джонатан Свіфт розповів історію про складності життя відмінної людини в незвичному для неї суспільстві. Ця історія дуже повчальна, повинна стати орієнтиром для жителя будь-якого українського міста. У нас все ще є величезна нетерпимість до інших. Над виправленням цього потрібно працювати.