Постать Г. Сковороди ось уже третє століття викликає великий інтерес і захоплення. Ми пишаємося, що наш земляк-українець дивував своєю універсальною обдарованістю, глибокими знаннями багатьох великих людей своєї епохи і наступних часів. Не може не захоплювати його незвичайна біографія, сповнена мужніх і часом несподіваних вчинків. Філософські погляди вивчають і сучасні вчені, знаходячи в них багато важливого для нас. Мене особисто приваблюють його Роздуми про сенс людського життя і про щастя людини. Сковорода бачив її призначення у “Сродній
праці”, яка є заїкою справжнього щастя. Про це йдеться у трактаті “Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира”. Тут автор розкриває свою теорію “сродності”. Людина повинна робити те, до чого вона здатна j до чого має бажання. Справжнє Задоволення приносить не прибуток або престиж, а заняття улюбленою і, головне, своєю справою. Якою б високою не була твоя посада, як би добре не складалася кар’єра, але якщо робота не відповідає здібностям і знанням, то життя прожито марно. Г. Сковорода-філософ міркував Про потребу самопізнання, яке також робить життя наповненим і щасливим. Філософські ідеї
знаходили своє вираження в художніх творах, висока якість яких дає підстави говорити про Г. Сковороду як про письменника. Чим він збагатив українську літературу? По-перше, він повернув її до простої людини, оспівав кращі Моральні цінності своїх земляків. На відміну від церковної літератури, Твори Г. Сковороди проголошували Ідеї демократизму й гуманізму, розвивали традиції народнопоетичної Творчості. З-під пера письменника виходили глибокі за змістом і цікаві за формою байки, гостропроблемні вірші. Дуже важливо, що Г. Сковорода, хоча й писав “граціозною російською мовою”, як говорив І. Франко, але Створив образ України та її народу, який завжди прагнув до волі, боровся за неї, наближаючи щасливе і славне Майбутнє.
