ГРИГІР ТЮТЮННИК – ЛІТЕРАТУРА другої половини XX – початку XXI століття
ЛІТЕРАТУРА другої половини XX – початку XXI століття
ГРИГІР ТЮТЮННИК
(1931-1980)
Письменник. Належить до покоління шістдесятників.
Новела “Три зозулі з поклоном”
Ключові слова:
– епос;
– новела;
– автобіографічна основа;
– присвята – “Любові Всевишній присвячується”;
– три зозулі – любовний трикутник, три долі;
– складність людських стосунків в історії про нещасливе кохання;
– возвеличення любові як високої християнської цінності, яка вивищує людину над буденністю,
Цитатник
Про Гр. Тютюнника та його твори:
– Його новели і повісті суворі, витримані у вищих вимогах правди життєвої, автор не заграє зі світом, з героями й з істиною, письмо його точне, вивірене, ощадливе, часто новели нагадують мовби гравюри на сталі.
(П. Загребельний)
– Живописець правди – так можна б визначити і творчі принципи письменника, і весь лад його душі, а відтак і його стиль, позначений справді яскравою індивідуальністю.
(О. Гончар)
Із новели “Три зозулі з поклоном”:
– Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса – колись її волосся сяяло
– Марфа – тоді її в селі за маленький зріст звали “маленькою Марфою” – знала, що лист від тата приходить раз на місяць. Вона чула його, мабуть, ще здалеку, той лист, мабуть, ще з півдороги. І ждала (Марфині передчування).
– У горі, сину, ні на кого серця немає. Саме горе (Софія синові про Марфу).
– …він якось і не старів, однаковий зоставався і в двадцять, і в тридцять годочків… сокіл був, ставний такий, смуглий, очі так і печуть чорнющі. Гляне було – просто гляне і все, а в грудях так і потерпне. А в останнє, як бачила його… то вже не пекли, а тільки голубили – такі сумні. Дивиться ними – як з туману (опис Михайла).
– А Карпа хоч викинь. Сидить, у стелю дивиться. Або у вуса дме, то в один, то в другий – розпушує. То я йому галушок миску гарячих (він їсти страх любив), ложку в руки і їж, Карпе! І тьопає, як за себе кидає… Товстопикий був, товстоногий. ї рудий – матінко ти моя… Як стара солома (опис Карпа Яркового).
– …я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна. Соню, сходи до неї і скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках Зіньківських бандуристочка сліпенький, послав три зозулі з поклоном, та не знаю, чи перелетять вони Сибір неісходиму, а чи впадуть від морозу. (“Сибір неісходиму” було нерішучою рукою закреслено густим чорним чорнилом, а вгорі тою ж рукою написано знову: “Сибір неісходиму”).
Сходи, моя єдина у світі Соню! Може, вона покличе свою душу назад і тоді до мене хоч на хвильку прийде забуття (з останнього листа Михайла).
Літературний диктант
1. До якого покоління письменників належить Гр. Тютюнник?
2. Чому присвячена новела “Три зозулі з поклоном”?
3. Від якої особи ведеться розповідь у новелі?
4. В описі якого героя (героїні) використано порівняння “як сама худорба”?
5. Якого кольору було Марфине волосся?
6. Яку частину листа цілувала Марфа?
7. Кому належить репліка “Чорнила слізьми не розмаж”?
8. У якому місті Софія востаннє бачила Михайла?
9. Яким голосом виконував пісні Михайло?
10. Хто в новелі “катувався над галушками”?
11. Кого описано словами “Товстопикий був, товстоногий. І рудий – матінко ти моя… Як стара солома”?
12. Яке дерево найчастіше згадується в новелі?
13. Від кого на ярмарку Соня й Михайло почули пісню про три зозулі?
14. Що символізують три зозулі?
15. У який спосіб студент-оповідач заробив гроші на дешевий костюм?
16. Які два слова було закреслено в останньому листі Михайла?
17. Яку винагороду давала Марфа дядькові Левку за можливість пригорнути до грудей Михайлового листа?
18. Завершіть речення “Тоді не було б тебе… – шумить “татова”…”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)