Гості Фамусова – ОЛЕКСАНДР ГРИБОЄДОВ
Москва… У палацах і пишних залах, у квітучих літніх садах веселиться, розгулює знать. Вона і не підозрює, що десь людина напише колись комедію і візьме за основу одного з них, прихильників монархії й катерининського кріпосництва. Про ім’я його ви дізнаєтеся потім, як і пізніше в кожному персонажі, немов у дзеркалі, побачите себе.
У комедії вас багато, хитрих і спритних ділків, як Загорецький, мовчазних і тих, що кивали, як Молчалін. Вас, скалозубів, кар’єристів і недотеп зібрав Грибоєдов у будинку Фамусова.
Хто ж ви? Люди вищого світу?
Отже, Фамусов. Знатний дворянин, хранитель без – бентежного і безтурботного спокою у своїй оселі. Усе йшло добре і звично. Хтось давав хабарі, хтось їх брав, когось нагороджували за лестощі і служіння, когось
Влаштовували на тепленьке містечко, десь пан виміняв хлопчиська-кріпака на пару борзих собак.
Звичні і візити Скалозуба, який для Фамусова являє приклад просування у службовій кар’єрі. Ну як же: багатий і “мітить” у генерали. І, можливо, якщо постаратися, у майбутньому стане зятем. Батько завжди залишається
Але у звичне для Фамусова спокійне і розмірене життя раптом вривається правда. І ще молода вона, але несе в собі і гнів, і звинувачення. Правду цю приносить Чацький. Так, немає вже того спокою, що був. Після першої ж бесіди Чацького з Фамусовим хазяїн показав своє відношення до гостя, насторожився: “Він вольність хоче проповідати!”, “От, нишпорять по світу, б’ють байдики, повернуться, від них порядку чекай!”. Він приходить в жах від промов Чацького. В очах Фамусова він – карбонарій. Що робити? Потрібно якось стримати його вільнодумство, що не по душі і Софії.
От і зібралися усі. У залі один за одним з’являються знатні гості. І поступово, починаючи зі Скалозуба, Чацький цілком оцінює і відразу висміює їх неприкриті пороки. Ох, уже це товариство, жінки, англійські клуби, балачки, плітки, убрання, танці. Усе змішано з лицемірними посмішками і послужливо-запобігливими уклонами, кивками, рукостисканнями.
Слухати Чацького, людину розумну, освічену, що не приховує своїх поглядів, із чистою душею, вони не бажають. І що ж? Вихід є. Його знайшла Софія, та, яку Чацький кохав і з якою чекав зустрічі, сподіваючись на взаємне почуття. Вона не тільки зраджує його, вона розбиває серце людині, що гідна любові, поваги. Але він заважає їй своїм коханням. Як він невчасно! І зрештою, Софія оголошує його у присутності всіх гостей Фамусова божевільним. Для чого? Цього можна було очікувати від кого завгодно. Але Софія? І полетіла новина по колу. Чи багато потрібно часу, щоб обмовити усім миром людину? За що? Він заважав не тільки Софії. Комусь не вклонився, як слід, комусь не зробив очікуваний комплімент, третьому відповідав прямо, без лестощів і прикрас, він глузував з них.
Його не приймає вищий світ, гордіїв тут не терплять. Звичайно, їм легше визнати Чацького божевільним і посміятися, аніж переконатися у власній нетямущості. А чи дурні вони? Як сказати! Жодний з них не визнає в собі дурня, як Скалозуб, наприклад. А Загорецький? Цей тип завжди прийнятий у знатних будинках, на балах і обідах, “майстер прислужитися”. Ті, хто користується його послугами, самі називають його шахраєм, але божевільним не назвуть. Так, Чацький поїхав, переможений фамусовським оточенням, але усе ж порушив спокій, що панував у їхніх душах, сказавши правду в обличчя.
Поїде він із Москви, але й в інших містах його зустріне те саме суспільство, ті самі Фамусови, і Скалозуби, Загорецькі і Молчаліни, та сама публіка, брехлива і лицемірна, сита і розбещена неробством і розкішшю катерининської епохи.
А що покинув Чацький у домі Фамусових? Як там тепер? Я думаю, що, з’явися в цьому товаристві ще один Чацький, тільки більш рішучий, хто не терзається особистою драмою, він був би близький до багатьох передових людей. І ніхто не знає, що б трапилося. Можливо, те ж саме, що і з кожним героєм, який бореться сам на сам із сильним ворогом.
Люди, які поєднують масу якостей, добрих і поганих, таких, яклюбовдо своєї дитини, але жорстокість до близьких, цілковиту відсутність почуття обов’язку, тягу до збагачення за будь-яку ціну із підлістю або лжепатріотизмом, дуже небезпечні для країни; а в товаристві Фамусова цих людей ставлять за приклад. Для них головна небезпека – правда і люди, що мислять розумно. Просвітництво – саме страшне зло.
Що можуть дати такі люди? Представників фамусовського товариства ми зустрінемо пізніше, у творах інших авторів, ми їх впізнаємо в образах Чичикова, Ноздрьова, у героях чеховських оповідань.
Тема одна – викриття пороків суспільства. І завжди знаходиться викривач – Чацький або інший, але він буде завжди.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)