Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Гори, цвіте!

Гори, цвіте!

У затінку крислатого дуба відпочивав юнак. Неподалік, у траві, біля впольованої сарни, вляглися вірні мисливські пси, теж відпочивали. На ту пору якраз проходила тут золотокоса Афродіта, богиня кохання. Поглянула Афродіта на юнака і застигла, вражена: такого красеня вона не бачила досі навіть серед богів-олімпійців. І світлочола богиня, яка звикла дарувати іншим трепетну квітку кохання, цього разу закохалася сама. Обранця її звали Адонісом, він був сином кіпрського царя. Відтоді Афродіта майже ніколи не розлучалася з Адонісом.

Та одного

разу, коли Афродіти не було поруч, Адонісові собаки виполохали величезного вепра. Запальний мисливець зі списом у руках кинувся навперейми розлюченому звірові. І тут сталося невиправне: вепр несподівано сам кинувся на мисливця і величезними іклами своїми смертельно поранив його. У невимовній скорботі пішла Афродіта в гори шукати тіло свого коханого. Довго невтішно ридала вона над загиблим. І печаль її була такою великою, що перетворила Адонісову кров на квіти. Так збереглася назавжди пам’ять про прекрасного юнака.

Повелитель богів всемогутній Зевс змилувався над богинею кохання. Він наказав Аїдові

– цареві печального підземного царства померлих – щороку відпускати Адоніса на землю. І відтак півроку Адоніс лишається в похмурому царстві тіней, а півроку живе на землі з Афродітою. І кожного разу, коли він повертається на землю, ласкаво гріє сонце, барвисто розквітає природа у весняному святковому вирі. 1 найяскравіше пломеніє на цьому ранньому святі природи квітка адоніс – сонцесяйний горицвіт.

Схожі міфи зустрічаються в багатьох народів світу. Культ Адоніса – божества рослинності й родючості – виник у фінікійців. Потім його перейняли вавилоняни, перси, греки. Подібне свято було й у слов’ян – наших предків

Нашу розповідь можна було б почати так: жили собі дід та баба. Дід сіяв пшеницю і всяку пашницю, та рибу ловив, та дрова рубав, а баба город порала, корову доїла та вареники варила. А ще біля хати розводила силу-силенну квітів: і червоні півонії, і кручені паничі, і зірчасті айстри, і ще всякі-превсякі. Прийде неділя – посідають старенькі та й милуються квітами не намилуються. Дітей своїх не мали, то квіти їм утіхою були.

Та. от минули роки. Дід ще більше постарів, знесилів, а баба вже й померла. Журиться старий: дружини немає, і квіти без її ласкавих рук переводяться – зовсім самотній лишається. Коли це якось навесні бачить: біля хати щось буйно зазеленіло, а потім зацвіло синьо-синьо. Дивується дід: зроду таких квітів не бачив. Не впадав коло них, не доглядав, а вони цвітуть. Наступної весни ще густіше закущилися, ще яскравіше засиніли. І зрозумів старий: це дружина вість посилає, щоб утішити його, звеселити. Розповів про це сусідам, а заодно й квітами тими поділився. Відтоді й оселилися у квітниках півники. Догляду їм особливого не треба, до грунту теж невибагливі. Зате кожної весни звеселяють зір щирою синьою усмішкою.

А можна й так розповісти. Одного разу нахилилася веселка до річки, щоб води набрати. Аж тут чує: соловейко на калині тьохкає-заливається. Заслухалася, замріялась, та й незчулася, як загубила трохи своїх кольорів. Упали ті кольори додолу й перетворилися на

Тому-то веселка у травні завжди над квітниками повисає, півників вишукує. Та хіба визбирає, коли їх стільки наросло?!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Пісні “місяць на небі, Зіроньки Сяють”, “Цвіте Терен, Цвіте Терен”, “сонце низенько, вечір близенько”, “в кінці греблі шумлять верби” 1. Якої пори відбуваються події у творі “Місяць на небі, зіроньки сяють”? А Нічної і місячної. Б Зимової і зоряної. В Осінньої і ранньої. Г Сонячної і спекотної. 2. Дівчина співала пісню “Місяць на небі, зіроньки сяють”, пере­ буваючи… А У вишневому садочку. Б У човні. В На узбережжі моря....
  2. КВІТАМИ БАРВИСТИМИ ЛУГ ЦВІТЕ. А. ГРИГОРУК “ЧАРІВНИЙ ЛІХТАРИК”. А. КАМІНЧУК “БАБУСИНІ КВІТИ” Мета: вдосконалювати навички виразного читання; вчити учнів ставити питання до тексту; збагачувати словниковий запас; виховувати любов до природи. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ 1. Мовленнєва розминка 1) Робота над скоромовкою. Бубоніла діду баба: – “Ти не дмухай на кульбабу, Бо з кульбаби полетять сто маленьких кульбабенят”....
  3. Твір А мак цвіте! (за легендою Михайла Стельмаха) А мак цвіте! (за легендою Михайла Стельмаха) Твір-відгук Поезія М. Стельмаха “Мак цвіте” – це хвилююча розповідь про легендарний вчинок козака Мака, який загинув у боротьбі з турецько-татарськими ординцями. У XV-XVI ст. український народ зазнав тяжкого лиха від турецько-татарських нападників. Вони грабували села, брали в полон дівчат, жінок і чоловіків,...
  4. Твір-відгук. А мак цвіте! (за легендою Михайла Стельмаха) Поезія М. Стельмаха “Мак цвіте” – це хвилююча розповідь про легендарний вчинок козака Мака, який загинув у боротьбі з турецько – татарськими ординцями. У XV-XVІ ст. український народ зазнав тяжкого лиха від турецько – татарських нападників. Вони грабували села, брали в полон дівчат, жінок і чоловіків, а потім продавали їх...
  5. Мікола Квіцинія Гори Микола Квіцинія Гори Перекладач: Анатолій Глущак Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр – Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3 Кому ці гори – пустка, мертва й гола, Для мене рідна кожна їхня риска. Без верховин, що височать довкола,...
  6. Легенда про Дятлових гори Виник Нижній Новгород на місці великого дрімучого лісу. Високі пагорби по правому березі Оки, прорізані глибокими ярами, називалися Дятлови гори. А назва, говорять, от звідки пішло. У часи старожитні на тім місці проживав мордвин Шпак, друг і помічник Солов’я-Розбійника, переможеного й зв’язаного Іллею Муромцем. Тут він женився на вісімнадцяти дружинах,...
  7. “Подорож у гори Карпати” У складні для країни часи нам всім треба думати, як допомогти один одному і покращити життя один одному. Одним з найбільш дієвих способів є підтримка всього вітчизняного, в том числі курортів. І якщо ви шукаєте можливість провести час з користю не тільки для себе, але і для своєї країни, вам...
  8. Неоромантизм ранньої новелістики Гончара (“Весна за Моравою”, “Модри Камень “Ілонка”, “Гори співають”) Героїка днів війни продовжувала хвилювати О. Гончара після завершення ним роману “Прапороносці”. У кінці 40-х і на початку 50-х років він пише цілу низку новел: “Модри Камень”, “Весна за Моравою”, “Ілонка”, “Гори співають” та ін., які багато в чому були співголосні з “Прапороносцями”. Гончар проявив себе блискучим новелістом, який поєднував...
  9. Любов до Батьківщини в поезіях “Сонце заходить, гори чорніють…” та “І виріс я на чужині…” З дитячих років Великий Кобзар глибоко співчував людському стражданню. Чуйна й людяна дитина він переймався нещастями покривджених. Ще юна Ком Тарас жадібно вслухався в сумні оповіді про минуле українського народу, про кривди, які чинили над ним, про його одвічний душевний біль. Вже в зрілі роки, перебуваючи в засланні, Тарас Шевченко...
  10. ОБРАЗИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРИРОДИ В ПОЕЗІЇ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА. “СОНЦЕ ЗАХОДИТЬ, ГОРИ ЧОРНІЮТЬ…” II семестр З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ (продовження) ПОЕТИЧНА ЗБІРКА 1 Урок 52. ОБРАЗИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРИРОДИ В ПОЕЗІЇ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА. “СОНЦЕ ЗАХОДИТЬ, ГОРИ ЧОРНІЮТЬ…” Мета: продовжити ознайомлення учнів із творчістю Т. Г. Шевченка; удосконалювати навички виразного читання віршів; учити аналізувати прочитане; виховувати любов до поезій великого Кобзаря. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ...
  11. Любов до Батьківщини в поезії Тараса Шевченка (За віршами “Сонце заходить, гори чорніють…” та “І виріс я на чужині…”) З дитячих років Великий Кобзар глибоко співчував людському стражданню. Чуйна й людяна дитина, він переймався нещастями покривджених. Ще юнаком Тарас жадібно вслухався в сумні оповіді про минуле українського народу, про кривди, які чинили над ним, про його одвічний душевний біль. Вже в зрілі роки, перебуваючи в засланні, Тарас Шевченко написав...
  12. Міф про Адоніса Богиня любові Афродіта закохалася в сина пануючи Кіпру – прекрасного юнака Адоніса, що перевершує красою всіх смертних. Забувши про усім на світі, Афродіта проводила час із Адонісом на Кіпрі, полювала разом з ним у горах і лісах острова. Вона прагнула не розставатися з ним, а залишаючи його па час, просила...
  13. Переказ легенди – Пигмалион Афродіта дарує щастя тому, хто вірно служить їй. Так дала вона щастя й Пигмалиону, великому кіпрському художникові. Пигмалион ненавидів жінок і жив уединенно, уникаючи шлюбу. Один раз зробив він із блискучої білої слоновой кістки статую дівчини надзвичайної краси. Як живаючи, стояла ця статуя в майстерні художника. Здавалося, вона дихає, здавалося,...
  14. Переказ п’еси-казки С. Маршака “Дванадцять місяців” Лісі ялинку і всіх здивувати. Він допомагає пасербиці зібрати хмиз і дізнається, що вона живе з мачухою та її донькою і що їм дуже важко догодити. II. Королева бажає подарунок до Нового року – кошик пролісків. Розбещена молода королева потребує повного підкорення їй, нетерпимо ставиться до зауважень. Вона зневажливо розмовляє...
  15. Перші весняні квіти Перші весняні квіти III варіант Як стверджує народ: “Весна – днем красна. Весна всім красна”. З цим важко не погодитись. Але, мабуть особливу увагу навесні привертають весняні квіти. Коли добре пригріває вже весняне сонечко, підсихає в лісі земля, все навколо оживає: дерева, трава, комахи. А які чудові перші весняні пуп’янки,...
  16. Глібов Леонід Іванович Квіти У гарному будинку на вікні Бриніли Квіти у макітрі; Тихесенько вони гойдалися на вітрі, Радіючи весні. На другому вікні стояли інші Квіти: З паперу зроблені і шовком перевиті, На дротяних стебельцях, наче мак,- Хто йде, дивується усяк… Чого тепер не роблять люде! Без коней їздять,- ще колись І не такеє...
  17. Глібов Леонід Іванович “Раз уночі я в ліс ходив…” Раз уночі я в ліс ходив… Скажу по правді, гріх брехати: Я нищечком тоді хотів, Щоб папоротнику дістати. Не раз, не два я чув про те – Хто його знайде, кажуть люде, В ту саму ніч, як він цвіте, Тому усюди щастя буде, Поткнувсь я в ліс – і драла...
  18. Скорочено “Ріпка” В одному чудесному селі жив коли давно-предавно чоловік, котрий мав жінку, внучку Марушку, собаку Жучку, кота Мурчика. Коли наступила тепла весна, все навкруги зазеленіло, дід взяв лопату і пішов на грядки, скопав і посадив зернятко ріпки. Росла ріпка, росла, а дід за нею доглядав. А коли прийшла золота осінь пішов...
  19. Скорочено “Що записано в книгу життя” Коцюбинського Після хвороби онуки бабу переселили з печі у куток між дверима і мисником. Ніхто не зважав на бабу, яка була хвора і вже не ходила. Невістка, діти, син і навіть сама баба були в очікувані її смерті. Але смерть не приходила і це досаджувало все сімейство, адже це був зайвий...
  20. Драч Іван Федорович Троє яблук циганок Драч І. Ф. Крила: Поезії / Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач. – Харків: Фоліо, 2001. – 75 с. – (Українська поезія XX ст.). Коли юна вдова, Як громом побита яблуня, Наша вчителька перша Фросина Федотівна Комашко Ридала біля трьох своїх хлопців – Шури, Володі і Толі, Коли найгарніша учителька, В яку...
Гори, цвіте!
«
»