ГОЙТІСОЛО, Хуан
(нар. 1931)
ГОЙТІСОЛО, Хуан (Goytisolo, Juan – нар. 05.01.1931, Барселона) – іспанський прозаїк.
Гойтісоло (повне прізвище – Гойтісоло-Гай) народився 5 січня 1931 р. у Барселоні. Його молодший брат Луїс також став відомим прозаїком, старший брат Хосе Августин – поетом. Навчався на юридичному факультеті Барселонського та Мадридського університетів. З середини 50-х років Гойтісоло перебував в еміграції у Парижі, де мав велику літературну популярність, співпрацював із французькою пресою, у якій часто публікував гострокритичні публіцистичні статті,
Уже з перших кроків у літературі Гойтісоло як письменник зажив слави. Його перший роман “Спритність рук” (“Juego de manos”, 1953) здобув друге місце на престижному конкурсі імені Надаля. Значним здобутком іспанської прози 50-х років став і наступний роман письменника “Смуток у раю” (“Еl duelo en el paraiso”, 1955). Зміст і проблематику перших романів Гойтісоло зумовили події громадянської війни в Іспанії 1936-1939
Уже в перших романах Гойтісоло заявляє про себе як про прибічника “об’єктивної прози”. Одночасно він виступає і як один із найавторитетніших її теоретиків. У своїх теоретичних працях письменник стверджує: “дійсність є такою, що об’єктивне зображення рівнозначне протесту”. Як і інші “об’єктивісти”, він закликає до деперсоналізації автора у романі, принципової відділеності персонажів від волі автора, документального, протокольного відтворення дійсності. “Для нас, іспанських письменників, – писав Гойтісоло, – є лише один вид утечі – це втеча у дійсність”.
Починаючи з 60-х років XX ст., одне із своїх головних художніх завдань письменник вбачає у деміфологізації фашистської ідеології. Ця тема розкрита в романах “Острів” (“La isla”, 1961), “Особливі прикмети” (“Senas de identidad”, 1966), а надто в романі “Помста графа дона Хулкша” (“Reivindica del conde Don Julian”, 1970). Сюжетною канвою останнього з названих творів стала відома легенда про іспанського намісника Сеути – Ільяна (у хроніках – Хуліана), який, аби помститися королю Іспанії за безчестя своєї доньки, перейшов на бік арабів, що забезпечило їхню перемогу над іспанцями. Ця історія послужила для Гойтісоло приводом спростувати звеличувані франкістською владою політичні цінності та національні міфи – про національну винятковість, особливу духовність іспанців, їхню нібито містичну роль в історії народів Європи. Політичні стереотипи сучасної Іспанії Гойтісоло змалював у романі “Хуан Безземельний” (1975). У цілому ряді романів “Макбара”(1980), “Картини після битви” (1982), “Сарацинські хроніки” (1982) письменник розробляє тему протистояння та взаємодії східної та європейської цивілізацій.
Гойтісоло є також автором відомих теоретичних статей, частина яких зібрана у книжці “Проблеми роману” (“Problemas de la novela”, 1956), а також статті “За національну літературу” (“Por una literature nacional popular”), де він стверджує, що література повинна бути повернута не всередину особистості, а назовні. “Гуманізуватися чи вмерти” – таким є лозунг Хуана Гойтісоло.
Українською мовою окремі твори Гойтісоло переклали Р, Естрела-Льопіс, К. Антоненко, В. Шовкун.
В. Назарець
(1 votes, average: 5.00 out of 5)