Гийом де Лоррис Автор 1-й частини поеми “Роман про Розу”

Поет бачить у сні, як він раннім травневим ранком, гуляючи, виходить за місто, щоб послухати спів солов’я й жайворонка, і виявляється перед неприступними стінами, які оточують таємничий сад. На стінах він бачить зображення різних фігур, які символізують Ненависть, Зраду, Користолюбство, Скнарість, Заздрість, Зневіру, Старість, Час, Лицемірство й Бідність. Вони перепиняють йому дорогу в сад, але Безтурботність, подруга Втіхи, впускає його туди через вузенькі дверцята

Увійшовши в сад, він бачить хоровод, що веде Веселощі, а серед танцюючих

довідається Красу, Багатство, Щедрість, Великодушність, Люб’язність і Юність. Він зачарований: його оточують прекрасні квіти й дерева, казкові птахи оголошують сад любові солодкозвучним співом, усюди панує радість і безтурботні веселощі. Гуляючи по саду, він приходить до джерела Нарциса, у якому бачить дзеркальне відбиття всього саду й прекрасні троянди. Зупинившись перед трояндою, що не розпустилася, він поринає в споглядання. У цей час Амур, збройний луком і стрілами, що все це час випливав за юнаків, куди б той не йшов, ранить його п’ятьма стрілами, імена яких – Краса, Простота, Люб’язність, Привітність

і Миловидність

Простромлений стрілами Амуру, юнак, палаючи ніжною пристрастю, повідомляє себе васалом Любові. Амур повчає його, як він повинен поводитися, щоб домогтися розташування улюбленої: йому необхідно відректися від усього низинного, цілком зрадитися служінню дамі серця, виявляти вірність і щедрість, а також стежити за своєю зовнішністю й манерами. Потім Амур відмикає своїм ключем серце юнака й знайомить його з посланцями любові: лихами й благами. Блага любові – це Надія, Сладостная Думка, Сладкоречие, Сладостний Погляд

Підбадьорений Прихильним Прийомом, закоханий наближається до Рози, але він занадто палкий, і його необдумане поводження приводить до того, що з’являються стражи Рози: Опір, Страх і Сором, які перепиняють йому шлях. Осліплений пристрастю, юнак уперто намагається домогтися взаємності улюбленої, не слухаючись рад Розуму, що, спостерігаючи за ним зі своєї високої вежі, призиває до помірності й помірності. Друг підказує закоханому, як утихомирити стражів, а Амур посилає йому рятуйте! і Жалість. Але коли стражи умиротворені й Опір нарешті зломлений, на шляху юнака встає Цнотливість. Тоді в справу втручається Венера, і завдяки її сприянню закоханому вдається поцілувати Розу. Це викликає гнів стражів: Лихомовство призиває Ревнощі, вони будять Опір і зводять навколо Рози неприступний замок, у стіни якого містять Прихильний Прийом. Юнак ремствує на мінливість Амуру й Фортуни й оплакує свою гірку долю

Жан де Мін (Jean de Meun) ок. 1250 – 1305

Автор 2-й частини поеми (ок. 1275-1280)

ДРУГА ЧАСТИНА

Слово бере Розум: він засуджує палкого юнака за те, що той піддався любовної пристрасті, застерігає його від облудності й підступництва жінок. Лише через свою юність і недосвідченість закоханому прощається його легковажне поводження. Розум пояснює йому, що любов по самій своїй природі служить мети збереження й відтворення людського роду, а супутні їй почуттєві радості не повинні ставати самоціллю. Однак у цьому занепалому світі, підданому порокам і страстям, не сама любов, а лише любовні насолоди залучають до себе більшість чоловіків і жінок. Необхідно прагнути до найвищої любові, а це – любов кближнему.

Закоханий розчарований мовленнями Розуму й не внемлет його радам. Він звертається по допомогу до Багатства й просить його звільнити з ув’язнення Прихильний Прийом. Але Багатство з обуренням відмовляється, тому що Прихильний Прийом ніколи не приділяв йому уваги

Тоді Любов сама вирішує взяти приступом стіни замка. Серед її наближених присутні Скритність і Вдавання, які користуються при дворі Любові більшим впливом. Удавання розповідає Любові про те, як можна домогтися мети, діючи лише обманом і лестощами. Друг також переконує юнака в тім, що Скритність і Вдавання – найкращі спільниці Любові, і він погоджується сним.

Тим часом Амур збирає військо, щоб взяти штурмом замок. Бажаючи заручатися підтримкою своєї матері, Венери, він посилає до неї Великодушність і Сладостний Погляд. У повітряній колісниці, запряженою зграєю голубок, Венера поспішає рятуйте! Вона обурена тим, що Цнотливість перешкоджає зближенню юнака з Розою, і обіцяє, що відтепер не потерпить, щоб жінки настільки ревно зберігали цнотливість

Під предводительством Удавання військо Амуру захоплює замок: Лихомовство переможене, Прихильний Прийом звільнений з полону. Але коли закоханий збирається зірвати Розу, знову йому перешкоджають Опір, Сором і Страх

Все це час Природа в безустанних турботах про збереження життя трудиться у своїй кузні. У сповіді перед Генієм Природа говорить про те, що все в цьому світі підпорядковано її законам. Тільки люди в погоні за минущими плотськими радостями найчастіше зневажають однієї з її найважливіших заповідей: плодитеся й розмножуйтеся. Геній відправляється до війська Любові й передає всім скарги Природи. Амур облачає Генія у священникові одяги, вручає йому перстень, ціпок і митру, а Венера дає йому запалену свічу. Все військо, перед тим як іти на штурм, посилає прокльону Цнотливості. Нарешті наступає година битви: Геній кидає запалену свічу на кріпосну стіну, Венера кидає на неї свій смолоскип. Сором і Страх переможені й кидаються навтіки. Прихильний Прийом дозволяє юнакові наблизитися до прекрасної Рози, він зриває її й – прокидається

В. В. Ринкевич


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Гийом де Лоррис Автор 1-й частини поеми “Роман про Розу”

Categories: Нові твори

Links