Зміст п’єси Крилова “Автор у прихожей”

“Автор у прихожей” – п’єса, що значніше простого памфлету. Зображуючи продажного поета, про яке сказано, що він дворянин, Крилов зобразив літературне оточення самої Катерини II в особі розпусної Новомодовой – типової по своїй вдачі й напряму думок придворної дами останніх десятиліть XVIII століття. Застосовуючи прийом здвоювання образів, Крилов додав Новомодовой окремі риси самої імператриці, а графові Дубовому, що полює на оленів, спеціально завезених і випущених у парк, риси всесильного князя Потьомкіна

Сатира на Княжніна

в “Авторі…” ніколи ніким не була замічена, але сам^-те Княжнін, письменник, що звик теж до напівсхованого проведення ризикованих ідей у своїх п’єсах, звичайно, зрозумів всі натяки. Крилов дав Княжніну урок, а той образився й відповів ворожнечею не на життя, а на смерть. Репутація його як провідного дворянського драматурга була настільки велика в очах Соймонова й усього театрального начальства, що він зміг закрити дорогу Крилову на сцену. Звичайно, Княжнін міг роз’яснити й натяки за адресою Катерини й Потьомкіна, що були в криловской комедії. А це було й зовсім не безпечно й вело не тільки до позбавлення місць

у театрі, а й взагалі до позбавлення місця вжизни.

Крилов зобразив дійсно типову сім’ю й домашній побут процвітаючого петербурзького літератора. В одній з еден прямо показаний процес його літературної творчості: він вимагає, щоб йому несли книги те одного, те іншого французького автора, набирає від кожного по нескольку рядків і в такий спосіб становить “свій” текст. У молодості Княжнін зробив розтрату великої суми казенних грошей, через що поплатився як своїм станом, так і положенням на службі й у суспільстві. Згодом про це забули. Крилов же у своїй п’єсі неделікатно нагадав про цей епізод у житті свого передбачуваного друга, що став ворогом. Дружина Княжніна недвозначно названа в п’єсі Тараторой і зображена розпусною кокеткою

Гострота особистих нападок Крилова на Княжніна і його дружину полічена вже в ого час надмірної, і Крилова виправдували, тільки врахувавши його юнацьку запальність і самолюбство

Однак пі раніше, ні в наш час не зверталося уваги на те, чи вірна ця критика, чи відповідали сатиричні випади Крилова тому, що було вдействительности.

А тим часом, криловская характеристика літературного методу Княжніна, що часом надмірно використало добутку своїх закордонних попередників, по суті справи повторена Пушкіним, що назвав Княжніна “перейнятливий Княжнін”. Розтрата казенних грошей дійсно була у свій час зроблена Княжніним; що ж стосується характеристики Е. Л. Княжніній, то вона ніколи фактично не спростовувалася. Так що Крилов не “наплів дурниці”, як писали 0 ньому, а, у гіршому для пего випадку, повідомив те, що згадувати було неделікатно.

По ця “неделікатність” аж ніяк не була проявом “юнацької запальності”, а скоріше дотепним дипломатичним ходом уже досвідченого радикального літератора. В “Пустунах” немає не тільки гострих, але й ніяких – явних політичних випадів проти самодержавства Катерини. Знято й докори Княжніну за догідництво перед імператрицею і її оточенням. Вся сатира перенесена в гостро особистий план. Тим самим критика Творчості Крилова Княжніним і особами, його підтримуючими, виглядала не як відповідь на його суспільну позицію, а просто як прояв особистої ворожості до автора “Пустунів”. Їх же соціальна критика могла бути йому дуже небезпечної

На сторону Княжніна відкрито встав директор театру Соймонов. У результаті Крилов був змушений не тільки распроститься з надією на роботу в театрі, але й піти, як ми вже сказали, зі служби в Гірському відомстві. На “прощання” він написав і Княжніну,

Соймонову по листу, які ще й поширив у суспільстві. У цих “відкритих” листах він так само, як і в “Пустунах”, у різко особистому тоні зводив рахівницю зі своїми ворогами, критикуючи їхню мораль і вдачі, їхнє відношення до літератури й театру. Соймонова він прямо йменує негідником і дурнем. Він дорікає Княжніна, “що не можна сварити жодного пороку, не прогневаю вас або ваш чоловік і жінка”, і глумливо пропонує йому “виписати… всі ті мерзенні пороки, які вам або вашій дружині здаються личностию, і сповістити мені, а я із пренайбільшим задоволенням постараюся їх умягчить, якщо інтерес комедії не дозволить зовсім знищити”.

Як бачимо, “запальність” Крилова тривала роками. А це вказує па те, що й “Пустуни”, і листа Княжніну й Соймонову, написані в ще більш різкій формі, що переходить у прямі образи,- певна лінія поводження, тактика, викликана не менш гострими обставинами. З листа Соймонову видно, що це за обставини

Намагаючись удержатися в театрі й продовжуючи писати для сцени, Крилов створив оперу “Американці”. Соймонов обвинуватив автора в тім, що той в одному з епізодів “револьтирует” глядачів… “Револьтирует”, тобто збуджує, революціонізує. Ми знаємо, що зауваження Катерина, зроблене Фонвізіну із приводу його “Питань”, зауваження, що один З НИХ відбувся від “вільнодумства”, МАЙЖЕ припинило літературну творчість цього письменника. У словах же Соймонова пролунало ще більш страшне по тимі часам обвинувачення. Якби воно стало визнане більш широко, то це могло б повести не тільки до вигнання з театру, а й до більше страшних наслідків. От Крилов і постарався піти від небезпечного обвинувачення, почавши неймовірно гостру, що б’є в очі сварку зі своїми ворогами, намагаючись усе звести до неї й спорам по літературно-теоретичних питаннях

Не запальність і надмірне самолюбство керували Криловим при створенні “Пустунів” і написанні листів до Княжніна й Соймонову: Крилов критикував Княжніна, дотримуючись певних границь, а іноді И фактично виправдуючи його. Невідомо, звідки узялося твердження, що Княжнін розтратив казенні гроші, піддавшись випадковому захопленню, програний їх у карти, останнім часом з’ясовано, що Княжніна судили за розтрату грошей, які він брав у різний час “для власних надобностей”. Колишня версія про карткове захоплення, припущення, що, можливо, Княжніна, скажемо, напоїли й безчесно обіграли, відпадає: справу, виходить, у систематичному, свідомому розтриньканні казенних сум. Якщо звернутися до “Пустунів”, то ясні причини вчинку Княжніна. Рифмокрад у грошових справах повністю підпорядкований дружині. По Крилову, так сказати, виходить, що в розтрату ввела Княжніна його дружина. Він постраждав через надмірну її владу над ним

Крилов намагався “Автором…” вплинути на творчість Княжніна, застерегти від принижуючого його як письменника й людину низькопоклонства перед імператрицею і її вельможами, намагався своєю творчістю керувати літературою, на прикладі Княжніна давав урок іншим письменникам, які спокусилися б піти по ті ж шляхи, на який устав Княжнін своїми п’єсами “Титовим милосердям”, “Росславом”, виданням зібрання творів при заступництві самої імператриці, так сказати, з-під її руки. Не залишив він прагнення вплинути на Княжніна й в “Пустунах”. По цій п’єсі видно, що Крилов уважав шкідливим вплив на Княжніна його дружини: Таратора заохочує все найгірше в Рифмокраде – його надмірна зарозумілість, зневага до інших письменників, вона штовхає його на сварки і є в них застрільником і головною діючою особою


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Зміст п’єси Крилова “Автор у прихожей”

Categories: Нові твори

Links