Герой циклу п’єс А. Жарри
Убю споконвічно був задуманий як збірний карикатурний образ усього самого огидного й відразливого в людині. Головні риси цього персонажа – боягузтво й нахабність, жадібність і безсердечність, тупість і хитрість, цинізм і самовпевненість, байдужість до навколишнім і жорстокість. Перші обриси Убю народжувалися в стінах коллежа в Ренне, де вчився Жарри, що вирішив разом з товаришами нещадно висміяти ненависного вчителя фізики на прізвище Эбер. Придуманий ними Эбе (плід хлоп’ячого гострослів’я й мстивості) – збіговисько всіх пороків,
В 1896 р. папаша Убю в плоті вийшов на сцену театру із красномовною назвою “Нуво театр” (Новий театр), у приміщенні якого вже дуже відомий на той час режисер Люнье-По показав перший драматичний добуток свого молодого помічника А. Жарри, “Убю король”. По закінченні сторіччя очевидно, що грандіозний скандал, що вибухнув у вечір прем’єри в маленькому театрі в підніжжя Монмартрского пагорба, був провісником нових эстетических принципів, твердження потворного,
Відомість персонажа Убю до карикатури на буржуазію (через сто років після Великої французької революції вона настільки успішно пожинала її плоди, що викликала до життя сонм висмеивающих її й обличающих художніх творів) досить збіднює утвір Жарри. Убю символічний образ Хама. Тому неможливо обрисувати його поведінкові реакції з погляду здорового глузду. Вкраплення прийме реальної епохи, у якій очевидні відгомони франко-прусской війни й Паризької Комуни, що не можуть служити вірними орієнтирами для співвіднесення вчинків У. з конкретними подіями, лише робить більше об’ємним універсалізм предло женной Жарри моделі людського існування. Поява персонажа У. на сценічних підмостках зруйнувало всі існуючі до того стереотипи подань про взаємини сцени й залу: самим своїм буттям В ображав глядачів, переконаних у тім, що вони здатні зрозуміти происходящее на сцені, подобається їм це чи ні. Навіть символічний театр прагнув за допомогою слова й мальовничих виразних засобів змусити працювати уява публіки. У. же всіляко демонстрував, що йому на неї наплювати, а лайки, що викидають їм,, що приводили її в шоковий стан, – єдиний доступний йому мова
Даремно переказувати пригоди Убю чи намагається він завоювати корону досить умовної Польщі, чи виявляється прикутим після повернення до Парижа, чи стає рогоносцем або освоюється на Монмартрском пагорбі. Суть його залишається незмінної – виклик юрбі, що затверджує, що її змушують смотреться в криве дзеркало, що не бажає дізнаватися себе в персонажі Жарри. Юрба помстилася художникові, идентифицировав автора з його персонажем. Вирішивши йти у своєму бої з нею до кінця, Жарри свідомо оточив себе слухами, настільки ж безглуздими, як і моторошнуваті витівки папаши В. У перші десятиліття XX в. прийом ототожнення себе зі своїм персонажем стане майже обов’язковим моментом міфологізації творцями своїх біографій. Але на відміну від трагічного досвіду, “поставленого” на собі творцем Убю, його послідовники використали холодно-остраненное й пародійно-ігровий початок подібної містифікації
Природно, що таке створення, як Убю, не може похвастатися який би те не було родоводу. Очевидно лише, що Жарри опирався якоюсь мірою на смеховую стихію Рабле, запозичаючи в нього й гротескно розроблену тему “тілесного низу”. А от потомство У.- досить численне, хоча й не всі готові визнавати його своїм прабатьком, і його легше всього виявити серед персонажів драматургії абсурду
Сценічне життя В, особливо багата й різноманітна в 70-80-і роки, зберігає імена таких великих виконавців цієї ролі, що як грав прем’єрові Ф. Жемье, один із самих зна менитих французьких акторів і режисерів першої половини XX в., і дуже популярний у другій половині століття актор і режисер Ж. Вильсон (постановка “Убю короля” Ж. Виларом в ran, 1958), Люнье-По й П. Брук (постановка в “Буф дю Нір”, 1977), – цими іменами відзначені віхи в столітній історії життя персонажа Жарри. В 1969 р. Барро ставить спектакль “Жарри на Пагорбі”, використовуючи добутку об У и архівні матеріали автора
(1 votes, average: 5.00 out of 5)