Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Геродот Мельпомена
Геродот Мельпомена
Геродот
Мельпомена
1. Після здобуття Вавілона Дарій вирушив у похід на скіфів. Оскільки Азія мала в своєму населенні багато чоловіків і в царські скарбниці постійно надходило багато грошей, Дарій побажав помститися на скіфах за те, що вони колись удерлися до Мідії, перемогли тих, хто намагався їх затримати, і так вони перші розпочали ворожі дії. Справді, як я вже сказав вище, скіфи були владарями Верхньої Азії впродовж двадцяти восьми років. Удерлися вони до Азії, переслідуючи кіммерійців, і позбавили влади мідійців, бо до приходу скіфів
2. Усіх своїх рабів скіфи осліплюють, а причина цього молоко, яке вони звичайно п’ють. І ось як вони це роблять. Вони беруть кістяні рурки, дуже схожі на сопілки, засувають їх у статеві органи кобили і дмухають ротом, і коли один дме, другий доїть. Вони кажуть, що так вони роблять
Потім вони знімають вершки, що утворюються на поверхні, які вважають кращою частиною молока, а те, що залишається на дні, вважають за гіршу частину. З цієї причини кожну людину, яку скіфи беруть у полон, вони осліплюють, бо вони не землероби, а кочовики.
3. Отже, від цих скіфських рабів і від жінок народилося і вирісло покоління юнаків, які, довідавшись про своє походження, виступили проти тих, що повернулися з Мідії. І перш за все вони прокопали широченний рів, що починався від Таврських гір і доходив до Маєтійського озера в тому місці, де воно має найбільшу ширину. Там вони відрізали від Скіфії значну частину. Потім, коли скіфи вдерлися в країну, вони вчинили їм опір і почали з ними битися. Після багатьох боїв, коли виявилося, що скіфи не можуть подолати супротивників, один із скіфів сказав так: “Що це ми робимо, скіфи? Ми б’ємося з нашими рабами і в битвах нас стає менше і їхнє число також зменшується. Ось що тепер, як мені здається, треба зробити: відкинути списи та луки і кожному взяти батіг і якнайшвидше піти проти них. Поки вони бачать нас із зброєю, вони вважають себе рівними з нами, а побачивши, що в нас замість зброї батоги, вони зрозуміють, що вони наші раби, і перестануть чинити нам опір. Почувши це, скіфи так і зробили, а здивувавшися тому, що сталося, юнаки припинили битву і повтікали.
4. Так скіфи, які заволоділи були Азією, потім вигнані мідянами, повернулися до своєї землі. Бажаючи покарати їх, Дарій зібрав у похід проти них військо.
5. Скіфи кажуть, що їхній народ є наймолодший серед усіх народів, і ось як це сталося, їхня країна була пустелею і перша людина, що там з’явилася, був такий, що називався Таргітаєм. Батьками цього Таргітая, як вони кажуть, але я цьому не вірю, були, за їхнім твердженням, Зевс і дочка бога ріки Борісфена. Від них походив Таргітай і у нього було троє синів: Ліпоксай, Арпоксай і молодший Колаксай. Коли вони були царями, з неба впали на скіфську землю зроблені з золота плуг, ярмо, сокира і чаша. Перший побачив їх старший і наблизився, щоб їх узяти, але все це золото, коли він підійшов туди, почало горіти. Він віддалився і тоді до них підійшов другий, але із золотом сталося те саме. Отже так своїм полум’ям прогнало їх золото. Проте, коли до нього наблизився третій, молодший, золото згасло і тоді він узяв його собі і пішов із ним додому. І старші брати, після того, що вони побачили, погодилися передати все царство молодшому.
6. Отже, як кажуть, від Ліпоксая походять ті скіфи, плем’я яких називається авхатами, від середнього брата, Арпоксая, ті, що називаються катіарами і траспіями і, нарешті, від молодшого брата походять ті, що називаються паралатами, а всі вони разом, як кажуть, називаються околотами, а ця назва була ім’ям їхнього царя. Назву скіфи їм дали елліни.
7. Отаке є походження скіфів за їхніми власними словами, а відтоді, коли вони з’явилися, тобто від першого їхнього царя Таргітая до похода Дарія проти них, минуло як раз тисяча років, не більше. Те священне золото пильно оберігають їхні царі і дуже шанують його і щороку, приносячи йому щедрі жертви, просять його захистити їх. Проте коли хтось із сторожів цього золота під час свята, будучи просто неба, засне, скіфи кажуть, що він не проживе до кінця року. І через це як нагороду йому дають стільки землі, скільки він за один день може об’їхати верхи. Оскільки їхня країна дуже велика, Колаксай, як кажуть, поділив її на три царства для своїх дітей і одне з них зробив дуже великим, саме те, в якому зберігається золото. В краях, розташованих вище на півночі від останніх мешканців країни, сиплеться пір’я2 і неможливо нічого ні бачити, ні йти далі, бо і земля тим і повітря наповнені пір’ям і воно заважає щось бачити.
8. Таке розповідають скіфи про свій народ і про країну, яка вище від них на півночі. Проте елліни що мешкають на узбережжях Понту, ось що кажуть про це.
Геракл, коли він гнав Геріонових бугаїв, прибув до цієї країни, де тепер мешкають скіфи і яка тоді була пустельною. А Геріон, кажуть, мешкав поза Понтом, на острові, що його елліни називають Ерітея, десь поблизу Гадейрів, які розташовані далі за Геракловими стовпами на узбережжі Океану. Океан, як твердять, починається на сході і обтікає всю землю. Так кажуть, але для цього не наводять ніяких доказів. Звідти повертався Геракл і щойно він прибув до країни, яка тепер називається Скіфією (бо його там застала зима і мороз), як витяг свою лев’ячу шкуру, загорнувся в неї і тут на нього найшов сон, а його коні, що паслися, запряжені в колесницю, тим часом зникли з божої волі.
9. Ледве прокинувся Геракл і почав шукати своїх коней, обійшов усю ту землю і нарешті прибув до країни, яка називається Гілея. І там в одній печері він знайшов істоту подвійної природи: наполовину вона була дівою, а наполовину змією: до сідниць її тіло було жіночим, а нижче – зміїним. Він побачивши її здивувався і спитав її, чи не бачила вона десь його коней, що зникли. Вона тоді відповіла йому, що вони в неї, але вона поверне йому їх, коли він із нею з’єднається. І Геракл за таку ціну погодився з’єднатися з нею. А вона весь час відкладала повернення йому коней, бо хотіла якнайдовше жити з Гераклом, а він хотів забрати коней і піти геть. Нарешті, вона віддала йому їх і сказала: “Цих коней, що прийшли сюди, заради тебе я врятувала, а ти винагородив мене за мою послугу; від тебе я зачала троїх синів. Коли ці сини виростуть, що мені з ними робити, поясни мені, чи я залишу їх тут (бо цією країною володію лише я сама), чи я відішлю їх до тебе?” Так вона його запитала, а він, кажуть, так їй відповів: “Скоро ти побачиш, що сини вже стали дорослими, зроби те, що я тобі скажу, і це ти правильно зробиш: хто з них ти побачиш, зможе натягнути оцей лук ось так і зможе підперезатися оцим поясом, як я тобі показую, того ти залиш у цій країні. А хто не спроможеться зробити так, як я тобі кажу, того ти прожени геть із цієї країни. І коли ти так зробиш, ти і сама будеш задоволена і виконаєш мої вказівки”.
10. Так він узяв один із своїх луків (бо до тих пір Геракл носив із собою два луки) і показав, як слід оперезуватися поясом і передав їй і лук, і пояс, які носив на тому боці, де було припасовано золоту чашу, а передавши їх, відійшов.
Коли народилися сини, вона спершу дала їм імена: першого назвала Агатірсом, другого Гелоном, а останнього – Скіфом. Згодом, коли вони стали чоловіками, вона згадала про доручення Геракла і виконала його. І сталося так, що двох з її синів, Агатірса і Гелона, які не спромоглися виконати запропоноване матір’ю, вона вигнала з країни і вони пішли світ за очі. Проте молодший із них, Скіф, виконав запропоноване йому і залишився в країні. І від Скіфа, Гераклова сина, походять ті, що стають царями скіфів. І на згадку про ту чашу скіфи і до цього часу носять підвішану на поясі чашу. (Оце, власне, зробила для Скіфа, і саме лише для нього, його мати). Це, про що я розповів, переказують елліни, які мешкають на берегах Понту.
11. Є ще і третій переказ, якому я найбільш довіряю, а саме такий. Згідно з ним із кочовиками-скіфами, що мешкали в Азії, воювали і завдали їм чимало прикростей массагети і через це скіфи перейшли за ріку Аракс і прибули в Кіммерію (бо країна, де тепер живуть скіфи, кажуть, що за давніх часів була кіммерійською).
Кіммерійці, коли побачили, що проти них виступило велике військо, почали радитися, що їм робити. Тут їхні думки поділилися надвоє, і кожна сторона наполягала на своїй думці. І найдостойнішою була думка царів, а думка більшості зводилася до того, що їм вигідніше віддалитися, ніж залишившися наражатися на небезпеку і чинити опір численним ворогам.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)
Схожі твори:
- АНАКРЕОНТ – ІЗ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІРИКИ ІЗ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІРИКИ АНАКРЕОНТ Про життя Анакреонта відомо мало. Він не мав власного дому й мандрував від одного можновладця до іншого. У їхніх палацах і забуяв талант поета, філософа й співця життєвих радощів. Афіняни вшанували поета, поставивши на Акрополі його статую. Поезія Анакреонта була дуже популярною, у нього з’явилося багато...
- Глібов Леонід Іванович Пан на всю губу В якійсь далекій стороні… В Німеччині… в Туреччині… Так ні!. (Таку ледачу пам’ять маю, Що й не згадаю). Далеко десь, серед чужих країв, Пан на всю губу жив, У розкоші, як пану подобає; Суддею б то, чи що, служив (Чи справді є там суд – хто його знає!)… Жив, хороше...
- Глібов Леонід Іванович Гава і Лисиця Літаючи по дворах, Гава Шматок ковбаски добула; Хоч кажуть, що вона дурна роззява, А до крадіжки здатная була. От узяла та й полетіла, Щоб недалечко, у ярку, На самоті поснідать до смаку: Усе було, ще ковбаси не їла. “Спасибі,- думає,- розумним головам, Що в світі потрудились, Усячину робить навчились; Поміж...
- Скорочено СКІФИ – ОЛЕКСАНДР БЛОК ОЛЕКСАНДР БЛОК СКІФИ Панмонголізм! Хоч назва дика, Та пестить мені слух вона. Володимир Соловков Мільйони – вас. Нас – тьми, і тьми, і тьми. Потуга наша – незборима! Так, скіфи – ми! Так, азіати – ми, – З розкосими й захланними очима! Що нам година, те віки – для вас!...
- Костенко Ліна Василівна “Чекаю дня, коли собі скажу…” Чекаю дня, коли собі скажу: Оця строфа, нарешті, досконала. О, як тоді, мабуть, я затужу! І як захочу, щоб вона сконала. І як злякаюсь: а куди ж тепер?! Уже вершина, де ж мої дороги? …Він був старий. Старий він був. Помер. Йому лизали руки епілоги. Йому приснився жилавий граніт. Смертельна...
- Глібов Леонід Іванович Квіти У гарному будинку на вікні Бриніли Квіти у макітрі; Тихесенько вони гойдалися на вітрі, Радіючи весні. На другому вікні стояли інші Квіти: З паперу зроблені і шовком перевиті, На дротяних стебельцях, наче мак,- Хто йде, дивується усяк… Чого тепер не роблять люде! Без коней їздять,- ще колись І не такеє...
- Глібов Леонід Іванович Стрижено! Стрижено! Їхав чоловік з жінкою полем. Було се літом, саме о ту пору, як на полі так хороше, так весело та любо, що й до дому не хочеться. Їхали вони доріжкою поміж пашнею. Кобила тюпає собі помаленьку, а лоша попереду – вскубне трохи травиці, зробить вибрика та й далі. Дивиться чоловік,...
- Константи Ільдефонс Галчинський Великдень Йогана Себастіяна Баха Константи Ільдефонс Галчинський Великдень Йогана Себастіяна Баха Перекладач: О. Карпенко Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002. Вся родина виїхала в Гаген, Сам тепер у величезнім домі Вкраплюю у тишу свої кроки. І смішать мене тих рам...
- У чому я вбачаю сучасність поезії О. Блока Поезія Олександра Блока була, є і буде сучасною завжди. Бо не може мати категорії часу гуманізм і духовність, громадянськість і патріотизм – все те, що притаманне яскравій творчості цього поета. Тому і сьогодні його поезії, написані щирим і чесним серцем, хвилюють душі небайдужих до долі рідної землі людей. Людей, котрі,...
- Драч Іван Федорович Дід Любимененепокинь Зачучверілий. Запліснявілий. На хазяйстві одна коза, І та на нього покрикує, А худюща – сама сльоза. Тримає на збитому прикорні Дідову горду планиду, Тримає планету на прикорні, Тільки не подає виду. Чого він по ночах нипає, Тиняється все по узліссі, Горобець у нього ночує, За всім назирає у стрісі, Собака...
- Із чим зв’язаний драматизм звучання віршів А. А. Блоку про Росію? Тема батьківщини – одна з вічних тем поезії. Однажди на поетичному вечорі Олександра Блоку попросили почитати “що-небудь про Росію”. На це він відповів: “Це все про Росію”. А. Блок, великий поет “срібного століття” російської поезії, почував свій кревний, нерозривний зв’язок з долею Росії Він переживав цей зв’язок поетически, жагуче, драматично,...
- Михайлічко Оксана Вірші Оксана Михайлічко Жінка-море Я жінка-море: Буваю різна – Часами лагіда та ніжна, А інколи, – яка ж неспокійна! Але так хочу в одночас Для Тебе бути Сильна і покірна…… Моя мрія Хочу бути для тебе криницею, Кристально чистою водицею, Зеленою ялинкою, Гарною українкою, Калинкою, що цвіте при дорозі, Бузком, що...
- Що значить писати? У російській мові є два різних слова лист. Ці слова – омоніми: їхня зовнішня форма збігається (пишуться й вимовляються вони однаково), а значення різні. Якщо перевести їх на інші мови, омонімія нерідко зникає. Англійське letter, французьке lettre або німецьке Brief – це поштовий лист, а слова writing, ecriture і Schrift...
- Варіанти рішення творчого завдання на тему Простору Таврії Неможливо представити собі простору Таврії без курганів! Вони видні на степових обріях і тривожать уява ще не розгаданою таємницею. Ми звикли до суворої мовчазності цих пагорбів землі, а тому й не завжди прагнемо до розмов з ними. І дарма, їм є про що розповісти, і вони охоче вступають у діалог...
- Етажерка в моїй кімнаті (спадщина минулих поколінь) Наша трикімнатна квартира досить сучасна. Нова красиві меблі, багато техніки. Моїм друзям завжди цікаво у нас. Вони з задоволенням розглядають квіти, якими займається моя мама. Заходячи в мою кімнату, хлопці звертають увагу на одну річ з меблів. Це – етажерка. Хто не знає, що це таке, поясню: це відриті полки...
- Глібов Леонід Іванович Скоробагатько Десь на шляху, біля діброви, У хаті чепурній шинкарочка жила; Про біле личко, чорні брови Далеко чутка йшла. Один купець – забув, як звати,- Із ярмарку багато грошей віз І до шинкарчиної хати Він привернув і з воза зліз. Вишнівочка-первак, хазяйка чорноброва, Та ще к тому веселая розмова Забавили його,...
- “Не можна щось побудувати словом, якщо те ж саме руйнувати ділом” Скільки живу, стільки й переконуюся, який багатий на перли мудрості український фольклор. Кожне слово ніби вигравіюване, виточене роками та досвідом. Народна мудрість вчить нас, що не можна кидати слів на вітер. І яка ж це правда! Адже слово – це і сильна зброя, якою можна невиліковно ранити людину в саме...
- Забіла Віктор Миколайович Кохання Світить місяць, да не гріє, Мороз пече, вітер віє, Дме хтось трійкою такий До дівчини, що кохає, – Хтось такий того не знає, Що милая не його. Коні добрі орчикові Крешуть огонь об підкови, Морди тягнуть по землі; На аршин повитягали, У каблучку позгинались, Біжать, летять, як стріла. Корінний дзвіночком...
- Твір-роздум “Як я розумію кохання” Одні кажуть, що справжнє кохання трапляється раз у житті. Інші – що для кожного віку своє кохання. Скільки видатних творів мистецтва написано про це почуття. Люди пишуть вірші та поеми, романи та оповідання, вони малюють картини та виліплюють скульптури, знімають фільми та ставлять п’єси. І майже завжди причиною такого натхнення...
- Спорт сьогодні (замітка дискусійного характеру в газету в публіцистичному стилі) Заняття спортом сьогодні викликає багато суперечок. Причина дуже проста: єдине, що нині доступно всім дітям без винятку, це уроки фізкультури в школі. За все інше треба платити, і часто батьки відмовляються віддавати своїх дітей до якоїсь секції, бо сімейний бюджет цього не може витримати. Мене дивує, як багато представники влади,...