“Гайдамаки” Тараса Шевченка – поема полум’яного й грізного народного гніву, породженого соціальною і національною кризою”
Кожна нація має право на свою державу. На жаль, ця ідея стала панувати в нашому світі не так давно. Якщо поглянути на історію всього світу і на історію України зокрема, можна знайти величезну кількість прикладів того, як поневолена нація, виразником якої є народ, боролася за можливість самостійного визначення без участі інших народів. Під час цієї боротьби полягло багато членів власного війська, багато ворогів, а також величезна кількість звичайних людей, які зовсім не були у війську. Поема Тараса Григоровича Шевченка “Гайдамаки” саме
У часи, описані в поемі великого українського письменника, деякі території сучасної України перебували під управлінням Польщі. Цілком зрозуміло, що люди української національності вважалися громадянами другого сорту, що призводило до великої кількості конфліктів з поляками, появі національної кризи і труднощами соціального характеру. У суспільстві тому панувала страшна нерівність, поляки користувалися усілякими преференціями, а українці повинні були постійно страждати. Природно, що такий стан речей ніяк не могло влаштовувати представників волелюбної української нації. Рано чи пізно мав проявитися
Незважаючи на те, що жорстокість, демонстрована гайдамаками під час їх військового походу, для сучасності здається неприйнятною, для того часу вона була абсолютно нормальна і адекватна. Українська нація була пригнічена поляками, вороги дозволяли собі неприпустиме, принижували і ображали українців. Терпіти це було нестерпно, тому і виник полум’яний і грізний народний гнів, який у результаті обрушився на ворога.