Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Гай Валерій Катулл Ліричні поезії
Гай Валерій Катулл Ліричні поезії
Гай Валерій Катулл
Ліричні поезії
Перекладач: Микола Зеров
Джерело: З книги:Микола Зеров. Твори в двох томах. К.: Дніпро, 1990
III
Плач, Венеро! Плачте, купідони!
Плачте, люди витончені й чемні:
Вмер горобчик милої моєї,
Вмер горобчик, що вона любила
I як свого ока доглядала.
Був він ніжний і ласкаву пані
Знав, як доня малолітня матір:
На її колінах завжди бавивсь
I, стрибаючи навколо неї,
Щебетанням вірним озивався.
А тепер і він пішов до краю,
Звідкіля ніхто ще не вертався…
Хай навіки ти не діждеш
Попідземна темряво несита,
Ти нам радість нашу відібрала…
Горе й нам, горобчику сердешний,
Через тебе дорогі очиці
Від плачу, від сліз почервоніли.
До Лесбії (V)
Жиймо, Лесбіє, жиймо і любімось!
Поговори лихі дідів сердитих
Мідяком найщербатішим цінуймо.
Сонце зайде на ніч і зійде вранці,
А для нас, як померкне світло денне,
Ніч без краю спаде і сон довічний.
Так цілуй же мене сто раз і двісті,
Знову тисячу раз і знову сто раз,
Та й до тисячі знов, і знов до сотні.
А як буде у нас багато тисяч,
Помішаємо всі і лік забудем,
Щоб із заздрих ніхто та не позаздрив,
До Лесбії (VII)
Ти хочеш, Лесбіє, дізнатись неодмінно,
Яким числом твоїх цілунків неоцінних
Украй і через край задовольнився б я?..
Ах, скільки є піщин у золотих краях
Кірени дальньої, де сильфію багато,
Від гробовищ царя шанованого Батта
I до Юпітера лібійського святинь,
I скільки зір – очей з нагоряних склепінь
Глядять на людський рід, мовчаyyям ночі вкритий,-
Цілунків стільки жде і твій Катулл неситий,
Щоб заздрісник урвав той незліченний лік,
Щоб горя не вшептав лукавий чийсь язик…
Поет про себе (VIII)
Катулле бідний, вже химери гнать годі,
Бо те, що втратив ти, пропало навіки!
Всміхалося тобі колись ясне сонце,
Як ти туди ходив, куди вела люба,
Дорожча і миліша над усе в світі.
О, скільки пустотливих там було жартів,
Яких хотілося й тобі і їй разом!
Так, так, всміхалося тобі ясне сонце,
Тепер вона не хоче,- будь же і ти гордий
I не біжи за нею, й не журись дурно,
А все стерпи й переможи твердим духом!
Прощай, дівчино! Вже Катулл стоїть твердо.
Шукать тебе й просить не буде він марно,
Щоби, непрохана, зазнала й ти горя.
Злочинна, що тепер твоє життя значить!
Чи прийде хто? Кому здасися за гарну?
Кого полюбиш і чиєю ти будеш?
Кого, цілуючи, укусиш за губку?
А ти, Катулле, не хитайсь і стій твердо!
До Фурія та Аврелія (XII)
Аврелій і Фурій – Катуллові друзі:
Куди б не пішов він,- ви тими ж стежками:
На море Індійське, що рве і бурхaє
В бою з берегами,
До саків далеких, до ніжних арабів,
Між парфи, стрільців племено гострозоре,
В Єгипет пекучий, де Нілові гирла
Замулили море…
Поглянули б з ним ви й за гори Альпійські,
В долини, де Цезар прославивсь великий,
На Рейн пограничний і острів Британський,
Далекий і дикий.
I все, що б там Доля мені не послала,
Зо мною ви радо усе б поділили…
Тож прошу моїй передати коханій
Це слово немиле:
Дай боже їй жити й повік процвітати,
I триста коханців водити з собою.
I серце їх бідне лукавою тільки
В’ялити жагою.
Моєї ж любові вона не діждеться:
Кохання Катуллове вмерло, упало,
Як квіт польовий, коли пройде по ньому
Залізнеє рало.
XXVI
Наш дім поставлений в куточку затишному:
Ні Австр, ні Апельйот не рушать мого дому;
Фавоній і Борей дихнуть не сміють там,-
А вітру все-таки несила збутись нам:
Наш дім заставлений за двісті тисяч, Фуре!
О пагубо моя, боргів шалена буре!
XXVII
Хлопчиську-слуго! Давнього фалерна
Подай нам чашу пінну та гірку!
Такий наказ Постумії-цариці,
П’янішої від п’яних виногрон.
Ти ж, пагубо вина, твереза водо,
Ти йди від нас до мудрих та розважних:
Тут нерозведений панує Вакх.
Гімн Діані (XXXIV)
Ми під покровом Діаниним,
Хлопці й дівчата незаймані;
Хлопці й дівчата незаймані,
Владарку славимо ми.
Ти, о Латоніє, вишнього
Паросте батька Юпітера!
Ти, яку в гаї Делійському
Мати на світ привела,-
I ти царюєш над горами,
Над полонинами буйними,
Ти зеленієш дібровами,
Гомоном рік гомониш.
Ти у пологах родільницям
Пільгу приносиш Люціною;
Трівія владна,- лампадою
В темрявих ти небесах.
Ти обертанням щомісячним
Часу потік розмежовуєш.
Збіжжям добірним плугатарям
Ти віддаєш за труди.
Будь же велика, прославлена
Під іменами розбіжними
Анковим дітям, Квіріновим
Захистом певним вовік.
До Корніфіція (XXXVIII)
Корніфіцію, як препогано,
Як Катуллові твоєму тяжко!
I щодня то гірше, то прикріше…
Хоч би ти – такий-бо ти недобрий!
Словом співчуття яким озвався…
Чи така мені за приязнь дяка…
Вір: одно твоє маленьке слово
Варте всіх зітханнів Сімоніда.
ХLVІ
Знову весна, оживає земля.
Бур одгриміла пора буркотлива,
З заходу легіт повіяв пестливий…
Де ви, багатої Фрігії ниви?
Де ти, Нікеї родюча рілля?..
В Азію, славну містами, мчимо.
Серце забилося, прагне дороги,
Радо ступають, тугішають ноги…
Друзі, прощайте! Братерським гуртком
З дому забились ми в даль незнайому,
Нарізно шлях свій верстаєм додому.
До Ціцерона (ХLIХ)
Найкрасномовніший із Ромулових чад,
I з тих, які живуть, і з тих, що вже немає,
I з тих, що принесе майбутніх років ряд,-
Мій Марку Туллію! Хвалу тобі без краю
I дяку без кінця Катулл зложити рад –
Катулл, між усіма поетами найгірший,
Такий між усіма поетами найгірший,
Як ти між усіма найкращий адвокат.
Про Лесбію (LХХ)
Владарка мовить моя, що моєю б вона залишилась,
Навіть коли б її втіх батько богів зажадав.
Але, що кажуть жінки своїм легковірним коханцям,
Тільки б на вітрі писать та на текучій воді.
Про своє кохання (LХХХV)
В серці – кохання й ненависть. “Чому?” – ти спитаєш. “Не знаю”.
Та відчуваю в собі біль цей і мучусь, терплю.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)
Схожі твори:
- КАТУЛЛ, Гай Валерій (87 чи 84 до н. е. – бл. 54 до н. е.) КАТУЛЛ, Гай Валерій (Catullus, Gaius Valerius – 87 чи 84 до н. е., Верона – бл. 54 до н. е., Рим) – римський поет, лірик-неотерик. “Поети-неотерики”, або “нові поети”, як глузливо прозивав їх Ціцерон, утворили гурток римських поетів...
- Шевчук Валерій Олександрович САД ЖИТЕЙСЬКИЙ ДУМОК, ТРУДІВ ТА ПОЧУТТІВ Я народився 20 серпня 1939 року, а коли вже говорити дуже точно, то о 23.30 19 серпня, але записаний був уже 20-м числом, у родині шевця (отже, я натуральний Шевчук) у місті Житомирі. Про рід свій знаю не так і багато, але дещо таки...
- МАРЦІАЛ, Марк Валерій (бл. 40 – бл. 104) МАРЦІАЛ, Марк Валерій (Martialis, Marcus Valerius – бл. 40, м. Більбіліс – бл. 104, там само) – давньоримський поет. Марціала називають одним із найоригінальніших римських поетів, неперевершеним майстром епіграми, що обезсмертила його ім’я. Він народився у місті Більбіліс (сучасне Більбао), що в іспанській провінції Тарракона....
- Ліричні вірші Вільяма Блейка Ліричні вірші, які не входили в аналізовані цикли, Блейк не видавав. їх зібрали докупи з рукописів і найчастіше вони виходять під назвою “Пісні різних років” або мають титул за назвою рукописів “Манускрипт Россетті” чи “Манускрипт Пікеринга” (це прізвища перших власників зошитів Блейка, що сприяли їх виданню). Ці вірші були написані...
- Переказ – ВАЛЕРІЙ ЛОБАНОВСЬКИЙ Він довів, що в Радянському Союзі українці грають у футбол краще за всіх. Під керівництвом Валерія Васильовича Лобановського київський клуб 8 разів ставав чемпіоном СРСР, 6 – володарем Кубка СРСР, двічі вигравав європейський Кубок кубків і один раз – Суперкубок. Тоді міжнародна преса визнала дина-мівську команду найсильніпіою у світі, а...
- Перше ліричні вірші Лєрмонтова Перший ліричний вірш “Елегія” починає собою тему розчарування, що виражається в ряді Віршів і досягає своєї кульмінації у вірші “Монолог”. Цьому добутку приділена особлива увага. Воно займає всю сторінку, від верху до низу, і закінчується віньєткою. Видно, що Лєрмонтов надає йому велике значення. У вірші “Монолог” розчарованість виходить із особистого...
- Скорочено ДІМ НА ГОРІ – ВАЛЕРІЙ ШЕВЧУК (Стислий виклад) У душі Володимира панував тихий і незвичний спокій. Він йшов по вулиці, роздивляючись навкруги. У вікні однієї хати побачив жінку. У нього аж у голові запаморочилося: жінка мала великі темні очі, і від неї самої ніби стримували золоті хвилі. Коли він зайшов на шкільне подвір’я, то зустрів замерзлі...
- Валерій Брюсов – поет російського символізму “У поезії, у мистецтві – на першому місці сама особистість художника! – писав Брюсов. – Вона і є сутність – все інше форма! І сюжет, і “ідея” – все тільки форма! Усяке мистецтво є лірика, усяка насолода мистецтвом є спілкування з душею художника…”. Валерій Якович Брюсов – поет і теоретик...
- Мої міркування над рядком В. Я. Брюсова ВАЛЕРІЙ БРЮСОВ ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАЛЕРІЙ БРЮСОВ Мої міркування Над рядком В. Я. Брюсова Вокруг талантливые трусы И обнаглевшая бездарь!.. И только вы, Валерий Брюсов, Как некий равный государь… І. Северянин Мені здається, що поезія Валерія Брюсова стоїть якось особняком від основного потоку “срібного століття”. І сам він, як особистість, різко...
- Прекрасні ліричні вірші Миколи Заболоцкого Микола Заболоцкий приходить у літературу на рубежі тридцятих років, “судьбоносних”, що ламають життя мільйонам людей, але його поезія не криклива плакатна “агітка”, а лірична розмова автора “по душах”. Вдумливий погляд художника в навколишній світ відкриває багато загадкового й цікавого. Поет намагається знайти й обгрунтувати своє місце серед людей Як мир...
- Повість-преамбула до роману-балади “Дім на горі” – ВАЛЕРІЙ ШЕВЧУК Скорочено У душі Володимира панував тихий і незвичний спокій. Його радувало все – і горобці в поросі, і дим із димарів, і молодиця з відрами. Він зайшов на шкільне подвір’я, сторож недовірливо до нього поставився, аж поки не подивився його, нового директора, документи. Повів у кімнату, завалену мотлохом та запилену. Прийшла...
- Ліричні пісні Лірична пісня виникла пізніше, ніж обрядова поезія. її появу пов´язують з тим періодом, коли фольклор почав поступово втрачати первісне практичне значення і набувати ознак художньої Творчості. Основною ознакою пісень є ліризм – естетичне сприйняття дійсності, в процесі якого буття осмислюється крізь призму людських переживань. З цим і пов´язані основні риси...
- “Що Валерій Шевчук хотів донести читачеві своїм твором “Дім на горі” За словами українського письменника В. Шевчука, він – “типовий зразок автора для вузького кола читачів і обмеженої аудиторії”. І це дійсно так, адже більшість його творів – це розмова з самим собою, роздуми про людей і оточуючий світ. Ознакою серйозності для письменника є готика, а химери, притчі і містика допомагають...
- Ліричні героїні Ліни Костенко Якось Гете сказав, що жінка-поет не здатна писати про речі, які вимагають аналізу, зусилля розуму. Жіноча область Творчості – це почуття. Ліні Костенко “дається усе. Вона говорить про серйозне, важливе, вічне, аналізує, доходить висновку, розмірковує – і все це пропускає через своє чутливе серце. Уся її тврчість по-чоловічому поміркована, мудра...
- Ліричні твори Вальтера Фогельвайде Достовірних відомостей про життя Фогельвайде майже не збереглося. Спірним залишається питання про його місце народження: Тіроль, Австрія, Швейцарія або Середня Німеччина. Всі відомості про життя Фогельвайде можна взяти з його ж добутків. Імовірно, він походив із сім’ї министериала (невідомого й незаможного лицаря); можливо, відвідував духовну школу. Вирішальну роль у творчому...
- Ліричні добутки Блоку і Єсеніна Велике місце в художній літературі займають ліричні добутки. Вони, як правило, не присвячуються подіям і людям, а розкривають емоційний стан людини (тугу, смуток, сум або радість). Лірика показує красу зовні незначних предметів, її потрібно вловити й пояснити Прикладом ліричної поезії А. Блоку є цикл віршів “Про прекрасну даму”. Він створювався...
- Ліричні відступи в “Євгенію Онєгіні” А. С. Пушкіна й “Мертвих душах” Н. В. Гоголя Можливість ліричних відступів заявлена й Пушкіним, і Гоголем у жанрі. “Євгеній Онєгін” – це не просто роман, а роман у віршах (“диявольська різниця!”), Пушкін особливо підкреслює з’єднання епічного й ліричного жанрів. Його роман у віршах – не тільки оповідання про життя героїв, але й ліричний добуток, наповнений авторською індивідуальністю. Те...
- Охарактеризуйте ліричні твори Григорія Сковороди Перу Г. С. Сковороди належить збірка ліричних поезій “Сад божественних пісень”. Поет не приймає світу, що руйнує в людині людське,- прагнення до чесної праці, бажання мати серце “як чистий хрусталь”. Збірка “Сад божественних пісень” різниться жанровою різноманітністю: тут є і пейзажні вірші (“Гей, поля, поля зелені”, “Весна люба, гей, прийшла…”...
- Ліричні відступи в романі А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” Ліричні відступи представляють автора як героя власного роману й відтворять його біографію. Біографічний пунктир відступів: перший розділ – оповідання про молодість і згадування про південне посилання, шоста – прощання з молодістю, восьма – оповідання про ліцейські роки. Суб’єктивний мир автора в ліричних відступах. Від “А” до “Я”: тематичний діапазон ліричних...
- ЛІРИЧНІ ТВОРИ-РОЗДУМИ. ДМИТРО ПАВЛИЧКО. ПЛЕСО Мета: ознайомити учнів із життєвим та творчим шляхом Дмитра Павличка, з ліричними творами-роздумами; вчити визначати головну думку твору, стан ліричного героя; удосконалювати навички свідомого виразного читання поетичних творів; розвивати зв’язне мовлення учнів, образну уяву; виховувати любов до художнього слова. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА (див. додатковий матеріал...