Фразеологізми на літеру З
З глузду зсунутись (збитись, з’їхати). Втратити розум.
Стара Терпилиха не зсунулась ще з глузду, щоб вам одказа-ти (І. Котляревський, Наталка Полтавка, І, 1, 3). Ти і справді хочеш іти? Скажений, ти з глузду з’їхав! (Т. Шевченко, Назар Стодоля, II).
Що ти? Зовсім з глузду збився, –
Тут лузати заходився,
Засмітив усю підлогу…
(О. Олесь, Злидні, II). З голими руками. Без нічого; бути дуже бідним.
Бог хліба на Дону те літо не вродив – Вернувсь Антін із голими руками… (Л. Боровиковський, Антін). З козами на торг встигати (поспівати).
– Чи буде, чи ні, тільки зділай милость, не бався тут, іди швидше.
– Поспіємо ще з козами на торг (Т Шевченко, Назар Стодоля, II). З мосту та в воду (пхнути, упасти). На згубу, на погибель.
Не рівняйте мене, пане виборний, з городянками: я не вередую і не перебираю женихами… Чи вже ж ви хочете спихнути мене з мосту та в воду? (І. Котляревський, Наталка Полтавка, І, 2, 6). З мухи бугая (слона, верхоблюда) робити. Дуже перебільшувати.
Вони б усюди брехні рознесли,
Зробили б бугая із мухи…
(Л. Глібов, Білочка).
Чи покликати музики, Справить танці, пиятики? Знов недобре
Звідки се ви, Сергію Петровичу, наче з неба впали! (Леся Українка, Блакитна тр’оянда, IV, 9). Ось тепер усі почали дивитись на мене, ніби я з місяця звалився (М. Стельмах, Гуси-лебеді летять, І). За пухлу душу. Ні за що, даром.
Хазяїн посопів, мовчки хряпнув хвірткою, сплюнув. – Живе за пухлу душу, та ще й відчиняй йому (І. Микитенко, Брати). За три огляди (придбати щось). Украсти щось; взяти даром.
Тут посел аж ось звернувся,
На кобилу роздобувся,
І не наборг, не за гроші,
За огляди три хороші…
(І. Манжура, Трьомсин-богатир, І). За тьху (придбати щось). За безцінь, дешево, вигідно, майже даром.
Пощастило ж… – за тьху купив отакого жереба (Ю. Збанацький, Шмат мила). Забряжчати у калитці. З’явитися грошам.
Аби трохи в матері забряжчало в калиточці, зараз і почне вимагати (Марко Вовчок, Сестра, IX). Так що ти краще не ходи даремно, а я сам віддам, коли забряжчить у калитці (Ю. Збанацький, Двадцять копійок). Зав’язати голову (світ). Занапастити життя, зробити його безрадісним, нещасливим (часто про одруження з нелюбом).
Хотять мені світ зав’язати, хотять мене силою віддати за Стецька, за того дурного… (Г. Квітка-Основ’яненко, Сватання на Гончарівці, II, 3). Нащо я найнялася у того пана? А тепер зав’язала голівоньку, не розв’яжу довіку (І. Нечуй-Левицький, Бурлачка, V). Залити сала за шкуру. Заподіяти багато горя, зла.
А вбогій Вдові не до того,
Бо залили за шкуру сала, Трохи не пропала.
(Т. Шевченко, Москалева криниця,
І). Німець за два роки залив ім сала за шкуру (Ю. Яновський, Шляхи війни). Замакітрилася голова (світ); у голові макітриться. Закрутилася, запаморочилася голова; потьмарився розум; безладдя в думках.
Певно, то не Параска брала воду з криниці: то нагла смерть моя стояла коло криниці, бо мені разом світ, замакітрився, а Параска зникла – не знаю, де й ділась… (І. Нечуй-Левицький, Баба Параска та баба Палажка, II). Немає гірше, як чоловік, зіпсований життям і оточенням, потеряє натуральний розум: в голові макітриться, все ходе вверх ногами (І. Тобілевич, Суєта, 111,6). Запрягати у кормигу. Поневолювати.
…Без війська хочете весь світ зажерти,
всіх варварів в кормигу запрягти…
(Леся Українка, Руфін і Прісцілла, III). Збивати (зчиняти) бучу. Зчиняти галас, затівати сварку.
Що це з ним, з чого це ви збили бучу? (М. Кропивницький, Доки сонце зійде…, III, 2, 4). Інспектор… зчинив бучу, нахвалюючись оддати Райка під суд (С. Васильченко, Над Россю). Збирати мед з кропиви. Мати зиск, вигоду там, де інші й сподіватися не можуть.
О, бо Пазюк розумний дід, З кропиви він збирає мід; Він у селі над всіх моцар, Бо він собі багач-лихвар.
(І. Франко, По селах, II). Згадала баба дівера. Говорять, коли хтось згадує минуле, те, чому немає вороття, про що вже пора забути. Таки згадала баба дівера. Через вас, діду, про ці два стоги увесь світ і союзники знають (М. Стельмах, Правда і кривда, VII). Землею пахнути (смердіти). Бути дуже старим, близьким до смерті; конати.
Од неї пахне вже землею,
Уже й мене не пізнає!
(Т. Шевченко, Не спалося, – а ніч, як море).
Чи вам же пристало балакати про кохання?.. Від вас вже землею смердить! (М. Кропивницький, Глитай, або ж Павук, І, 7). Землі під ногами (під собою) не чути. Бігти, іти легко, швидко; бути переповненим радістю, щастям.
– Переймай, переймай, – чимдуж гукав Івась на брата, а сам землі під собою не чув – як той вітер, мчавсь (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, І). Він ішов, землі під собою не чуючи: голова його повна була образів щасливої будущини, серце повне було… невгасимого жару (І. Франко, Борислав сміється, XIX). Земля пером (кому). Вираз доброї пам’яті про покійного.
Добра людина була, хай земля їй пером, моя жінка, весела, роботяща… (С. Васильченко, Над Россю), Злидні годувати. Жити в нужді, бідності.
Я цілий вік труждався… увесь вік злидні годував, не доїдав, не допивав (М. Кропивницький, Олеся, IV, 2, 1). Змію мати під серцем. Тяжко журитися чимось, не мати морального спокою; мати постійну гризоту.
Що ми з одягу доброго та з грошей моїх, єк однаково змію маю під серцем (Г. Хоткевич, Камінна душа, X). Знову за рибу гроші. Настирливо повторювати уже відоме.
– Наче коли б віддали боржок, бо на сіль треба… – Знову за рибу гроші… Що воно за люди такі? Сказав же, що на торзі не були… (Ю. Збанацький, Двадцять копійок). Золоте верб’я (гілля) росте. Твориться щось неймовірне, немає ладу.
Де ся підтіпанка вмішалась, То верб’я золоте росло.
(І. Котляревський, Енеїда, VI).
І вже так і знай, щось натворить. Або вулицю розжене, або досвітки розполохає, або голову комусь провалить… Де не повернеться – всюди за ним золоте гілля росте (Г. Тютюнник, Вир, І, 2). З-під нігтів вибирати. Доскіпуватися, вишукувати.
Ти все з доносами?.. Так і ходиш по нишпорках, так і вибираєш з-під кігтів (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, 3). Зробити з лемеша швайку. Велику справу, річ перевести на дрібницю.
Ох, старі голови та розумні! Химерять, химерять, та й зроблять з лемеша швайку (Т. Шевченко, Гайдамаки, Свято в Чигирині). Зубами на світі жити. Про людей, які будь-якою ціною досягають свого, нікого й нічого не шкодують в ім’я задоволення власних інтересів.
– Це такі, що зубамина світі живуть…
– Що люті, то так… (Б. Грінченко, Під тихими вербами, 11,2). Зуби сушити (продавати). Усміхатися, сміятися.
…Він сказав їй, що взяв її не на те, щоб вона продавала зуби та реготалась з парубками… (М. Коцюбинський, На віру, 5).
– Чого це ти, чоловіче, зуби сушиш? – обізвалась із городця гостровуха Марія (М. Стельмах, Правда і кривда, XVII).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)