Фауст і Мефістофель: мандри життям у пошуках прекрасного

” Фауст ” – один із найголовніших творів не лише німецького філософа і письменника Гете. “Фауст” є один із найважливіших творів світової літератури. Центральна проблема цього твору – проблема єдності ідеалу і реального життя – для багатьох людей стала відправною точкою роздумів над долею світу, суспільства і міодини. Герой Гете, вчений Фауст, шукає щастя у світі земних пристрастей та у вирі ідей. Зміст “Фауста” універсальний: він розповідає про молодість і старість, життя і смерть, війну і мир, побут, політику, науку

і мистецтво. Кожний, хто читає цю книгу, знайде у ній свої, звернені тільки до нього, рядки. Втомившись від наукових пошуків, головний герой Гете, вчений Фауст, розуміє, що життя йде повз нього, а він сам залишається зовні. Він навіть думає покінчити життя самогубством та скоро відкидає цю ідею. Але у нього більше немає стимулу продовжувати наукові пошуки, немає стимулу дошукуватися істини. Фауст шукатиме такого стимулу від насолод, але не знайде його.

Ось тут біля нього і виникне спокусник Мефістофель, який довго вже бігав навкруги у вигляді чорного пуделя. Вони укладають угоду, змістом якої є пропаж Фаустової

душі Мефістофелю за одну-єдину мить, яку сам Фауст проголосить прекрасною. Поки що Фауст жодного разу не переживав такого у житті і впевнений, що це неможливо. Мефістофель же мав надати вченому усі можливості бути вдоволеним життям. Так починаються ці пошуки сенсу буття, у яких кожний із них Має отримати своє.

Мефістофель – “дух заперечення”, скептик, який сам про себе каже: “Я – частина тої сили, що завжди робить благо, бажаючи усьому зла…”. Він – промодир Фауста у людському світі, якого кабінетний учений зовсім не знає. Спершу Мефістофеля сприймають як нечисту силу, такого собі “чорта”. Проте дуже скоро ми бачимо його людські якості. Розумний, сміливий, винахідливий, з гострим розумом, він водночас безжальний і нещадний. Мефістофель ні злий, ні добрий, він – дух, надлюдська істота, яка бачить світ людей “зверху” і хоче показані, що цей світ нічого не вартий.

Почавши пошуки прекрасного з винного погрібка, ця фантастична пара побачить багато усього: Кохання і ненависть, війну і мир, владу і рабство, бідність і багатство. Показуючи принади людського світу, Фауст водночас насміхається з людей, яких ведуть нестримна злість, лють, ненависть.

Спокушання Фауста Мефістофелем закінчується смертю Фауста, який нарешті немовби побачив прекрасний розквіт рідного краю, не знаючи, що це лише марення. Хитрий Мефістофель намагатиметься забрати душу, але її віднімуть у нього ангели: “Чиє життя пройшло в шуканні, того ми можемо врятувати…”. Завершене коло життя, закінчується розповідь про Фауста, яка почалася з “Пролога на небі”. Фаустова душа повертається до Бога. Закінчено пошуки, закінчена довга мандрівка у пошуках прекрасного. Воно знайдене – але у майбутньому, у світі ідей. “Мета нескінченна тут, у досягненні”, – говорить Гете. Він стверджує: людина величніша за природу, ніщо не може знищити людяність, кохання, свободу розуму. Можливо, тому і ми будемо ставити Фаустові питання усе життя і завжди шукатимемо Істини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Фауст і Мефістофель: мандри життям у пошуках прекрасного