Ф. М. Миллер – особливу увагу серед російських послідовників пізнього бенфеизма
Міллер присвячує себе переважно вивченню героїчного епосу. Його “Екскурси до області російського народного епосу”, та ще раніше його “Осетинські етюди” є даниною новому напрямку. Міллер був однією з наших найбільших кавказоведов. Звідси особливий ухил його найкращих робіт. Чудово знаючи кавказькі матеріали, він вводить в орбіту наукового спостереження та підкреслює їх значення в міжнародному фольклорному обміні.
Але в Міллера є низка надзвичайно значних робіт і казці. У ранніх роботах і ще повністю перебуває під впливом Бенфея.
П. неприродно, тоді як індійський слово “джихва” і позначає черево, і є одночасно ім’ям власним.
Вивчення цієї казки супроводжується поруч теоретичних міркувань на кшталт чистого бенфеизма. У цьому напрямі витримана робота про збірнику індуських казок “VіrkramarKcarіtram”. Пізніше починають переважати кавказькі інтереси Міллера. У цій області дав ряд найцінніших
Як відомо, Міллер згодом зовсім відмовився від методів миграционистской зі школи і з’явився одним иэ творців та є найбільшим представником так званої “історичної школи”. Казка меншою мірою піддається вивченню у тому розумінні історизму, яке властиво було російської історичної школі до вивчення епосу. Проте Міллер намагається піддати і казку такому історичному вивченню.
Такі його статті: “До казкам про Іванові Грозному” , “До пісням, казкам і переказам про Петра Великому” і “Всесвітня казка в культурно-історичному висвітленні”. Останній роботі Міллер намагається побачити в сюжеті про обманном захопленні землі шляхом обмера її шкірою, розрізаної на ремені, сліди колись наявного юридичного звичаю. Як у галузі вивчення билини, і тут установки історичної школи понесли справедливою, хоч і односторонньої критики з боку формалістів.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)