Еротико-алегорична поема Джаядевы “Оспіваний Говинда”
У квітучу весняну пору в лісі Вриндаване на березі Ямуни кохана Кришни Радха нудиться в розлуці з улюбленим. Подруга розповідає, що Кришна водить веселі хороводи із чарівними пастушками, “обіймає одну, цілує іншу, посміхається третьої, переслідує боязку, чарує чарівну”. Радха скаржиться на зраду Кришни й на свою долю: їй гірко дивитися на розквітлі втечі ашоки, слухати мелодійне дзижчання бджіл у листі мангових дерев, навіть легкий вітерець із ріки доставляє їй одні мучення. Вона просить подругу допомогти їй свидеться із Кришной, притушити
Тим часом Кришна залишає красунь пастушок і, згадуючи про Радхе, мучається каяттям. Він подумки малює собі риси її прекрасного вигляду й жадає знову вкусить її любові. Приходить подруга Радхи й описує Кришне її ревнощі й роздирання: Радхе здається гірким аромат сандалових дерев, отрутою – солодкий вітер з гір Мала, неї обпалюють прохолодні промені місяця, і, не в силах винести самітності, вона думає тільки про Кришне. Кришна просить подругу привести до нього Радху. Та, умовляючи її піти, запевняє її, що Кришна так само сумно, як і вона: те видає він тяжкі подихи, то шукає її, дивлячись
Наступає ніч, і, не зустрівшись із Кришной, Радха тужить ще більше. Їй думає, що брехливий і безжалісний Кришна як і раніше віддається насолодам з пастушками, і вона молить вітер з гір Мала віднести її життя, бога любові Каму – поглинути її подих, води ріки Ямуни – прийняти її спалене пристрастю тіло. Ранком, однак, Радха раптом бачить Кришну перед собою, що ласкаво склонились над нею. Вона ще повна обурення й жене його ладь, докоряючи, що очі його збуджені від безсонної ночі любові з пастушками, вуста стемніли від сурми з їхній око, тіло покрите подряпинами, залишеними їхніми гострими нігтями під час жагучих утіх. Кришна йде, причиняючись скривдженим, а подруга вмовляє Радху простити його, тому що побачення із Кришной – вище щастя в цьому світі. І коли наприкінці дня Кришна знову з’являється й запевняє Радху, що вона єдина прикраса його життя, його скарб в океані буття, вихваляє її красу й просить про жаль, вона, покірна любові, уступає його благанням і прощає його.
Надягши кращі прикраси, дзенькаючи браслетами на руках і ногах, із тривогою й блаженством у серце Радха входить в альтанку з ліан, де чекає її повний радості й нетерпляче прагнучий сладостних обіймів Кришна. Він запрошує Радху пройти разом з ним всі щаблі любові, і вона з насолодою відповідає на його усе більше й сміливіші пещення. Щасливий, він п’є нектар її невиразно, що белькочуть губ, які обмиті блиском перлових зубів, притискає до своїх могутніх грудей її високі отверділі груди, розпускає пояс на її важких стегнах. І коли пристрасть закоханих утолена, Радха не може удержатися від захоплених вихвалянь Кришне – осередку всіх земних насолод, хоронителеві богів і людей, чия велич і слава простираються в усі кінці всесвіту
(2 votes, average: 4.50 out of 5)