Вивчення творчесва Шаламова на уроках в ІX класі

Учитель ставить запитання: “У чому полягає особливість цього дерева? Тільки чи в тім, що в нього незвичайне походження й воно поводиться не так, як інші рослини?” Звернувшись до тексту, учні відповідають, що В. Т. Шаламов називає стланик провісником погоди, деревом надій. Можна порассуждать про те, чому саме це дерево стало рослиною-барометром (як рослина, поміщена в незвичайну для нього середовище, змушено пристосовуватися й реагувати на найменші зміни в погоді, так і почуття людини, оказавшегося в незвичних, небезпечних для життя умовах, загострюються).

Але стланик, як і людина, може обмануться: учитель звертає увагу учнів на епізод, у якому розповідається про те, як стланик повірив теплу багаття й піднявся зі снігу. “Стланик занадто легковірний”, – пише В. Т. Шаламов. Чи можна т же саме сказати про людину, що обманулась у своїх надіях?

“Багаття згасне – і розчарований кедрач, плачучи від образи, знову зігнеться й ляже на старе місце. І його занесе снігом”.

Дітям пропонується поразмишлять над цими словами й відповістити на запитання: чому автор у цьому

випадку замінив слово “стланик” словом “кедрач”? Досліджуючи зміст тексту, учні знаходять, що слово “кедрач” автор оповідання використовує двічі: коли знайомить читача з деревом (“далекий родич кедра, кедрач”) і коли хоче нагадати, що дерево це, хвойні лабети якого “говорять про південь, про тепло, про життя”, за законами природи не повинне було виявитися в крижаній країні. Так і людина, породжена для щастя, не повинен страждати, не повинен боротися зі смертю в далекому, непридатному для життя краю, тому що це проти всіх законів людських

Для того щоб відповістити на запитання, поставлений на початку уроку (чому В. Т. Шаламов пише про стланике й називає його самим поетичним російським деревом), учні звертаються до фіналу оповідання, у якому втримується глибокий символічний зміст. Але спочатку дев’ятикласники повинні відповістити на запитання: ” чиВсякої людини, що проходить через важкі випробування, можна зрівняти з таким ранимим, але витривалим, стійким деревом, як стланик?” Учні відповідають, що не кожний здатний витримати труднощі, лиха, позбавлення. Такі люди, подібно польовій траві, “свертиваются й сохнуть”, обсипають, як жовта дрібна хвоя. Вистояти зможе лише той, хто зберіг у собі все краще, що в ньому було, зберіг світло у своїй душі, “і тоді далеко видно, як серед блідо-жовтої трави й сірого мохів горять серед лісу величезні зелені смолоскипи стланика”.

Смолоскип – символ світла, цивілізації, культури. Люди-Стланики, згоряючи, несуть людству світло, життя, дарують надію. Учнем пропонується простежити, які кольори використовує письменник у даному уривку. Блідо^-жовтий – колір зів’янення, смерті; сірий – посередності, а зелений – колір надії, колір життя. Автор оповідання постійно нагадує читачеві, що стланик – дерево вічнозелене. Вічнозелене – у цьому слові укладена ідея безсмертя – безсмертя дерева, людини, поета. В. Т. Шаламов писав, що він вижив завдяки поезії: у самі гіркі мінути, коли вже не було сил жити, він читав напам’ять вірші. Поезія допомогла йому вижити, вона висвітлювала йому дорогу, як зелений смолоскип, що дарує надію. Може бути, тому письменник В. Т. Шаламов називає стланик “найбільш поетичним росіянином деревом”? Учнем пропонується порассуждать на цю тему й написати невеликий твір, у якому вони можуть виразити своє бачення питання

Творча спадщина Варлама Тихоновича Шаламова – разючий документ, трагічна сторінка в історії нашої країни. Однак не слід забувати, що В. Т. Шаламов – насамперед письменник, і на уроках літератури, присвячених творчості цього чудового прозаїка, поета, необхідно знайомити дітей з художнім миром його безсмертних добутків, у яких знайшли відбиття не тільки час, події, але й душу письменника, людини


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Вивчення творчесва Шаламова на уроках в ІX класі

Categories: Шкільні твори

Links