Епічні тенденції поеми “Войнаровский”
Відхід від романтичної умовності помітно виявився в Рилєєва в життєво правдивих замальовках побуту й природи Сибіру. Тут автор “Войнаровского” використовує уроки Пушкіна, що дало в “південних” поемах близькі до дійсності пейзажні й етнографічні картини. Працюючи над поемою, Рилєєв знайомиться з географією й етнографією Сибіру по тодішніх журналах і оповіданням осіб, що бували в Якутську. Уже перші рядки поеми в точних і конкретних деталях відтворюють колорит зображуваної. місцевості. У тій же манері ведеться й опис побутової
От, здувши вогонь, пришлец суворий, Моторно жирник засвітив, Лаву присунув, стіл сосновий Простою скатертиною накрив И с пещенням гостюючи посадив. Поема “Войнаровский” з’явилася значним кроком уперед у художньому розвитку Рилєєва в порівнянні з думами. Пушкіна, суворо отозвавшийся про Думи, писав братові в січні 1824 р.: “З Рилєєвим мирюся – “Войнаровский” повний життя”.
Цікаві судження Пушкіна й про мову поеми Рилєєва. Порівнюючи її з поемою, що з’явилася тоді ж И. И. Козлова “Чернець”, він знаходив у Рилєєва “більше замашки або размашки в складі” (лист П.
Епічні тенденції “Войнаровского” штовхали Рилєєва до відмови від ліричної манери викладу, властивій романтичній поемі. Порівняно нечисленні риторичні питання й вигуки в “Войнаровском” мотивовані сказовой формою викладу більшої частини поеми.
Відповідно до нових тенденцій рылеевского складу перебуває й використання автором “Войнаровского” місцевих сибірських слів (жирник, варник, юрта й ін.). Слідом за “Войнаровским” у творчій свідомості К. Ф. Рилєєва народжується ряд нових епічних задумів, пов’язаних з інтересом поета-декабриста до подій визвольної боротьби українського народу. Начерки задуманих поем групуються навколо імен Нали-Вайки, Хмельницького, Палея, Мазепи. Уривок за назвою “Партизани” свідчить про те, що поетична думка Рилєєва зверталася до Теми Вітчизняної війни 1812 г.