Емоційно-художнє сприйняття хоку

Ми з вами переконалися, що Японія – країна з дуже давньою і своєрідною культурою. А зараз ми зосередимо свою увагу на одному з жанрів японської літератури – це ліричні вірші, які називаються хоку (або хайку). Мабуть, немає іншого літературного жанру, що настільки б точно відтворив японський національний дух. Цікаво, що саме цей жанр був сприйнятий і став популярним у країнах із європейською культурою. На початку минулого століття Європа неабияк зацікавилася східною культурою: серед художників почалося захоплення мистецтвом Китаю і Японії.

Роздуми філософів і письменників зосередились навколо буддійського вчення, а любителів поезії вразила ліричність і незвична краса маленьких японських шедеврів – хоку їх почали наслідувати і перекладати різними мовами

Варто зосередити увагу на лаконізмі, афористичності віршів. Важливо, щоб діти зрозуміли, що хоку – це не повчальний вислів, а ліричний вірш про природу, її поетична картина. Японські хоку відображають життя природи і життя людини в їх нероздільній єдності на фоні колориту пір року.

Виникнення хоку пов’язане з розвитком у XVI столітті в Японії жартівливої поезії хайкай. Ще

більш давнім видом поезії є п’ятивірші – танка. їх початкова строфа – хоку – поступово відокремилась і набула самостійного значення.

Перші створені хоку поціновувались в Японії за технічну складність, незвичність образів, оригінальну гру слів. Вже у другій половині XVII століття відбувся перехід хоку із жартівливої поезії в ліричну. Це перетворення пов’язане з іменем великого японського поета Мацуо Басьо (1644-1694). Хоку – яскравий приклад мініатюрності і лаконічності. Визначальна тема хоку – єдність людини і природи, розповідь про сутність людини на тлі живої і вічно мінливої природи. Ми можемо навіть створити власну формулу японської поезії, яка матиме таке вираження: ЛЮДЙНА+ ПРИРОДА= СУТНІСТЬ ЖИТТЯ.

Послухайте хоку Басьо.

Вже й по маю – ах!

Птахи плачуть, а у риб

Сльози на очах.

Очей не відведеш!

І після бурі такими

Лишились хризантеми.

Чистий водоспад…

З ярих сосен глиця в воду

Падає улад.

Мандрівник – і все:

Це тепер моє ім’я.

Йде осінній дощ.

Осінь із дощем…

Навіть мавка лісова

Вкрилась би плащем.

Чужина чужа

Знов мандрую у світи…

Мжить осіння мжа.

Крук – немилий птах,

Але як милує зір

В ранішніх снігах.

Безперечно, що спокій, пригашені кольори, сум, гармонія досягалися скупими засобами.

В останні роки життя Басьо проповідував новий провідний принцип поетики – “карумі” (легкість), тому його пізні вірші відрізняються побутовою простотою. “Хоку не можна складати з різних шматків. Його треба кувати, як золото”, – говорив Басьо своєму учневі. І справді, кожен вірш японського поета – це гармонійне ціле, всі елементи якого підпорядковані одному завданню: найбільш повно висловити поетичну думку.

Вірші Мацуо Басьо короткі, але в кожному з них поет шукав свій шлях від серця до серця.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Емоційно-художнє сприйняття хоку