Емма Боварі у романі “Мадам Боварі”
Боварі – це я сам.
Г. Флобер
Кращим хранителем критичного реалізму другої половини XІX століття французької літератури є Постав Флобер, у творчості якого прославляється повна відсутність будь-яких ілюзій про життя, нетерпиме відношення до всіляких спроб накинути романтичний покров на жорстоку правду дійсності. Він досягає граничного ступеня нещадності у своєму викритті.
Творчість Флобера сягає своєї вершини в 50-60- ті роки. Це була творчість часів Другої імперії, усю мерзенність якої і розкрив Флобер у своїх кращих творах: “Лексикон”,
У романі “Мадам Боварі” Флобер нещадно викриває затхлий провінційний міщанський світ, від котрого його нудить.
Головна героїня твору – мадам Боварі. Емма, дівчина середнього достатку, виховувалася в монастирі в умовах штучного ув’язнення. Єдиним улюбленим заняттям Емми було читання романів, де діяли романтичні герої, ідеальні “герої з великої літери”. “У цих романах тільки і була, що любов, коханки, коханці, переслідувані дами, що падають без почуттів у відокремлених альтанках,… клятви, поцілунки в човнику при місячному
Ось чому Емма, начитавшись подібної літератури, мріяла зустріти коханого, який зробить її щасливою. Ця любов перенесе її в надзвичайний світ, повний романтичних таємниць, поезії. Вона себе уявляла героїнею в одному з найцікавіших романів.
Мить щастя їй прийшлося випробувати одного разу, коли вона потрапила на чудесний бал у замок одного маркіза. Цей бал лишив в душі Емми яскраве і сильне враження. “Тиждень, два тижні тому я була в цей день там…”, – згадувала Боварі все життя.
В сімейному житті Емма не знайшла щастя. Чоловік її, нудна і нецікава людина, зовсім не був схожий на тих романтичних героїв, про яких вона мріяла у своїх снах. Коханці виявилися брехливі і вульгарні. “Бігти, бігти від усього! Але куди?” – кричить душа молодої жінки, яка прагне великого людського щастя.
Безвихідність героїні Флобера кидає її в брудні павукові лапи лихваря Лepe.
Все тугіше затягується страшна петля брехливого життя Емми. Її обманюють, і вона обманює. Вона починає обдурювати навіть тоді, коли немає потреби в цьому. “Якщо вона говорила, що йшла з одного боку вулиці, можна було з впевненістю сказати, що вона насправді йшла з іншого боку”.
Життя Емми в такому світі стало нестерпним, і вона кінчає його сама – випиває миш’як. У страшній передсмертній агонії мучиться мадам Боварі, а в самий момент смерті вона чує звуки непристойної пісні старого, напівзгнилого жебрака.
Така смерть Емми – це гірка іронія автора над своєю героїнею, яка начиталася про поетичні смерті прекрасних дам. А її смерть була огидною!
Образ мадам Боварі трагічний. Усе те, про що мріяла, у що вірила Емма, виявилося далеким, недосяжним. Життя її жорстоко розчарувало.
Честь, совість, віра, любов, щастя – усе це розпливлося в тумані, потонуло, померло і загубилося навіки в тому вульгарному і затхлому світі, з яким зіткнулася юна, мрійлива, повна сил, енергії і пристрасті романтична душа Емми. І зламалася вона! А шкода! Завдяки цьому Флобер і великий, тому що ставить читача віч-на-віч з жорстокою правдою життя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)