Життєва драма Емми Боварі

Інколи людина, щоб відірватися від тяжкої буденності, починає мріяти, жити в уявному нереальному світі. Саме так сталося з героїнею роману “Мадам Боварі”, яка не погоджувалася з сірою буденністю життя і шукала в ньому, чи, мабуть, у своїх мріях, якогось свята почуттів, казкової любові, за хвилину якої можна віддати все життя.

Задум цього роману виник у Флобера із бажання “відтворити сірий колір запліснівілого існування”, тобто колір “буденності” епохи. У романі постає світ обивателів – людей обмежених, самовдоволсних,

вульгарних. Їхне життя заповнене дріб’язковими інтересами й турботами, позбавлене духовності.

Саме проти такого життя протестує Емма Боварі. Свою героїню Флобер не наділив ні розумом, ні освітою, ні гарним смаком. Все те, про що мріє Емма, чим захоплюється, позначене тривіальністю і може викликати лише іронічну посмішку. Виховувалася вона в пансіоні при монастирі, де зачитувалася романами, в яких “тільки й мови було, що кохання, коханці, коханки, переслідувані дами, що мліють у відлюдних альтанках… дрімучі ліси, сердечні жалі, присяги, ридання, цілунки”. Під виливом таких романів формується життєвий ідеал

Емми.

Але мрії залишилися мріями, а їй судилося жити в сонному провінційному Йонвілі, в середовищі ситих тілом і душею обивателів, із чоловіком, який щовечора, написавши свої рецепти, “доїсть рештки печені, погризе шматочок сиру, схрумає яблуко, доп’є графинчик вина, а потім піде в спальню, ляже горілиць і захропе”. Автор наділив героїню також душевним неспокоєм, пориванням до іншого життя, тобто тими рисами, які він найбільше цінував у людині. Звичайно, ідеали Емми смішні й безглузді, але вона вкладає в них усю душу, справді страждає, по-своєму протестує проти “життя кольору плісняви” – аж до безглуздої смерті.

До своєї героїні Флобер ставиться неоднозначно. Її міщанські уявлення про щастя, про ідеального коханця викликані вульгарністю буржуазного існування. Але Емму підносить над іншими персонажами її щире бажання вийти за межі буденного життя і здійснити свою мрію. Емма згодна тікати з Рудольфом, ладна підштовхнути Леона на злочин, бо сама готова на все заради кохання.

Щоб краще підкреслити особисту драму Емми, Флобер показав, що її мрії і мрії інших персонажів – різні. Наприклад, Леон не здатен мріяти, тому пані Боварі є для нього ідеалом в усьому. Але па практиці він показав себе егоїстом, як і всі інші. Чоловік Емми, Шарль Боварі, провінційний лікар – втілення обмеженості і міщанської самовдоволеності. Його розмови з дружиною “були пласкі, як вуличні тротуари, вони не викликали ні хвилювання, ні сміху, ні задуми”.

Створюючи свій роман, Флобер намагався втілити в ньому принцип безособового мистецтва: “Я хочу, щоб у моєму творі не було жодного натяку, який би викривав автора”. Але особистість письменника все-таки розкривається в його ставленні до своїх героїв. Як і Емма, Флобер відчував вульгарність навколишнього світу, мріяв про екзотичні країни, не мирився із сірою буденністю.

Драма Емми полягає не в тому, що вона мріяла, а в тому, що її мрія не могла здійснитися. Письменникові, з одного боку, жаль своєї героїні, яка здатна до протесту, а з іншого боку, він сміється над недосконалістю н внутрішнього світу. Проте в цілому ставлення до Емми було доброзичливим, лагідним, спокійним. Цей роман став видатним явищем у літературному процесі Франції, бо до Флобера так глибоко і реалістично життя провінції не змалював ніхто.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Життєва драма Емми Боварі

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links