Элиза героїня казки Х. К. Андерсена “Дикі лебеді”
Традиційний фольклорний мотив (ненависть злої мачухи) визначив долю Э. і її одинадцяти братів-принців, перетворених у диких лебедів. Для того щоб урятувати їх і повернути їм колишній вигляд, Э. повинна виконати умова, про яке в сні їй повідала фея. Вона повинна нарвати самої жалкої кропиви, розтоптати й розім’яти її ногами, зсукати волокно й спрясти з отриманого волокна довгі нитки, а з них кольчуги, які треба накинути на братів
Поки робота не буде закінчена, Э. повинна була залишатися німий. Вона не могла ні слова пояснити не тільки любим
Король повірив, і вона повинна була загинути як відьма “за рішенням народу”. Але й у багаття вона продовжувала роботу. У самий останній момент з’явилися брати-лебеді й оточили Э.
Э., бути може, сама незвичайна героїня Андерсена. Здається, з моменту усвідомлення своєї мети вона вся поглинена ревним бажанням урятувати братів. Зауваження автора про те, що Э. встигла прив’язатися до доброго й ласкавого короля, сприймається як якийсь обов’язковий декоративний елемент, що має відношення скоріше до фольклорної традиції. Зовсім незрозуміло, звідки узятися силам у фізично й морально змученої Э. для нового й щасливого життя, скоріше можна було б очікувати, що страждальниця стане, подібно андерсеновской же Русалочке, але автор треба сюжету народної Казки, і все кінчається добре.
Э. залишається в нашому сприйнятті як втілення сестриного подвигу, увінчаного високою заслуженою нагородою