Екологічна тривога (міркування)

Людина невіддільна від природи, він її часточка. Природа дає нам життєві сили, вона очищає й облагороджує наші душі. Спілкуючись із природою, ми стаємо добріше, открытее, естественнее. Вона має велику силу, здатної морально відродити людини. Але, на жаль, природа сьогодні має потребу в захисті. За останні два сторіччя зникло більше двохсот видів ссавців. Щороку – по одному виді! Так можна легко підрахувати, через скільки років зникне й останній з видів ссавців – людин. Саме людина, результати його діяльності, найчастіше і є основною причиною

загибелі природи

Візьмемо, наприклад, рибальський промисел. Це одне з найдавніших занять людини. Але його масштаби непомірно зросли, загрожуючи всій морській фауні непоправним лихом, а в поставлені на тунця мережах гине безліч дельфінів. Але ж колись людина й море, описані великим Хемингуэем, прагнули зрозуміти один одного. Старий-Моряк зміг зрозуміти стихію-рибу тільки тоді, коли став думати, як вона, жалувати її, навіть розмовляти сней.

Ми, розумні істоти, протягом багатьох століть не зміцнюємо, а втрачаємо зв’язок із природою. Може бути, сьогодні, коли так багато говорять про екологічну небезпеку

для всього живого на землі, коли створюється безліч організацій, що намагаються захистити природу, ми нарешті почнемо розуміти, що якщо в результаті якої-небудь діяльності людини, навіть найважливішої, гине природа, – ця діяльність повинна бути заборонена. Їжу, воду, житло, одяг – все це дає нам природа. Вона прекрасна, вона – саме коштовне, що є в людини. І треба зробити все для того, щоб і наших нащадках називали її матір’ю-природою й ставилися до неї як кматери.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Екологічна тривога (міркування)