Екологічна тривога (міркування)
Людина невіддільна від природи, він її часточка. Природа дає нам життєві сили, вона очищає й облагороджує наші душі. Спілкуючись із природою, ми стаємо добріше, открытее, естественнее. Вона має велику силу, здатної морально відродити людини. Але, на жаль, природа сьогодні має потребу в захисті. За останні два сторіччя зникло більше двохсот видів ссавців. Щороку – по одному виді! Так можна легко підрахувати, через скільки років зникне й останній з видів ссавців – людин. Саме людина, результати його діяльності, найчастіше і є основною причиною
Візьмемо, наприклад, рибальський промисел. Це одне з найдавніших занять людини. Але його масштаби непомірно зросли, загрожуючи всій морській фауні непоправним лихом, а в поставлені на тунця мережах гине безліч дельфінів. Але ж колись людина й море, описані великим Хемингуэем, прагнули зрозуміти один одного. Старий-Моряк зміг зрозуміти стихію-рибу тільки тоді, коли став думати, як вона, жалувати її, навіть розмовляти сней.
Ми, розумні істоти, протягом багатьох століть не зміцнюємо, а втрачаємо зв’язок із природою. Може бути, сьогодні, коли так багато говорять про екологічну небезпеку