Едгар Аллан По Поліціан

Едгар Аллан По
Поліціан
Переклад Анатолія Онишка та Михайла Тупайла
Зміст
Дійові особи
Ява перша
Ява друга
Ява третя
Ява четверта
Ява п’ята
Ява шоста
Ява сьома
Ява восьма
Ява дев’ята
Ява десята
Ява одинадцята
ДІЙОВІ ОСОБИ:
ЛАЛАГА, сирота, вихованка ді Брольйо.
АЛЕССАНДРА, небога ді Брольйо, заручена з Кастільйоне.
ДЖАСІНТА, покоївка Лалаги.
ГЕРЦОГ ДІ БРОЛЬЙО.
КАСТІЛЬЙОНЕ, його син та спадкоємець.
САНОЦЦО, приятель Кастільйоне.
ПОЛІЦІАН.
БАЛТАЗЗАР, його товариш.

/> ЧЕРНЕЦЬ.
УГО, БЕНІТО, РУПЕРТ – слуги в домі ді Брольйо.
Місце дії: Рим [XVI] ст.
ЯВА ПЕРША
Кімната в палаці ді Брольйо. Сліди бучного бенкету. На столі недогарки свічок. На столі й долі розкидані маски, лютня, жіноча пантофля, карти, побиті пляшки. Входить БЕНІТО й натрапляє на п’яного УГО.
УГО
Це ти, Беніто? (Гикає). Гості вже забрались?
БЕНІТО
По правді, Уго, важко зрозуміти.
Пляшки порожні? Ну, тоді забрались.
Саноццо-граф, той збив мене на сходах
Допіру, як сюди я підіймавсь;
Про нього можу з певністю сказати,
Що він забрався… і набрався теж.
УГО
А той харциз? (Гикає). А

де подівсь фігляр?
Їх світлість, кажеш, зволили піти? [337]
І дідько (гикає) всіх музик позабирав?
Так спати хочеться – здуріти можна!
БЕНІТО (оглядаючи його)
Ти правду, Уго, кажеш, слово честі,-
З усього видно – ти таки здурів!
УГО
А так я не казав. Або ж (гикає) збрехав.
БЕНІТО
Звичайно, любий Уго, ти збрехав.
Бо ти брехун відомий – сам признався.
Уго сідає до столу й наливає собі вина. Входить РУПЕРТ.
Гей, юний Руперте, де дів ти графа?
РУПЕРТ
Де п’яного я мав його подіти?
Та витяг з-під стола, де він розлігся,
Й на ліжко приволік.
БЕНІТО
Ох, Руперте,
Невже ді Брольйо, герцог наш, не знає
Про синові пиятики нічні?
Вони не личать, далебі, нікому,
Тим більш не до лиця вони синьйору
З такого роду! Шкода й говорити!
Не бачити б мені, як він змінився!
УГО
Він перебрав, Беніто. Чи не так
Ти, Руперте, сказав? Всі гіршими
Стають тоді, як вип’ють. Я (гикає) також.
РУПЕРТ (до Беніто)
Став гіршим, кажеш, граф наш Кастільйоне?
І я помітив. А ще так недавно,-
Як витівки юнацькі оминути,-
Шляхетністю він кожного вражав.
БЕНІТО
Вражав… Ох, леді Лалага нещасна!
Така вродлива й лагідна. [338]
РУПЕРТ
Авжеж,
В моїх очах він дуже підупав.
Облудний пес! Заручений був з нею…
Вона ж сирітка, виросла в цім домі.
Ні, він у прірву котиться бездонну,
Туди ведуть його пиятики нічні,
Гра в карти і розпуста – все відтоді,
Як звів підступно Лалагу й покинув.
БЕНІТО
Їй-бо! То гріх йому мордує душу
І підбиває на лихе. А герцог
Прощає сину все, на неї ж лютий,
Її трактує зимно і суворо
Й затоптує у порох.
РУПЕРТ
На самоті,
Джасінта каже, в спочивальні руки
Вона ламає.
БЕНІТО
Бідолашна панна!
Учора у шпарину я побачив,
Як Лалага навколішках ридала,
І все крізь плач у неї виривалось
Імення Кастільйоне. Бач, його
Вона і досі любить!
РУПЕРТ
Як нещасній
Оте весілля пережити, га?
Воно за тиждень буде, так?
БЕНІТО
Аякже,
Бере за тиждень Кастільйоне шлюб
Із Алессандрою – його кузина,
Вона дружила з Лалагою щиро
Ще перед лихом цим. Бігме, аж плачу,
Як здумаю про Лалаги страждання.
УГО
Вино не зле! Панове, ви не лайте
Господаря мого! Оце (гикає) вино! [339]
А хто ця Лалага? Та бозна-хто!
Така собі го (гикає) норовита цяця,
Ще й бренька на гітарі! Ну й вино!
Скромніша стане. І хоч граф шелихвіст
Чи був таким, але уже розкаявсь
І п’є лиш най (гикає) добірніше вино.
РУПЕРТ
Ходімо спати! От уже упився! (До Беніто).
Ходімо!
Руперт і Беніто виходять.
УГО (підводячись)
Що вони сказали? Спати?
Невже так пізно? Гості розійшлись?
Гаразд! Я теж іду.
Входить ДЖАСІТА.
О! Щоб я луснув!
Джасінто! Ти?
ДЖАСІНТА
А хто ж іще? Це я,
А може, й ні. От, Уго, і загадка!
Була Джасінта вчора, а сьогодні
Джасінта синьйорина, пане Уго!
УГО
Ой кралечко, боюсь, що ти (гикає) занадто
До (гикає) пляшки прикладалась, синьйорино!
ДЖАСІНТА
Синьйоре Уго, дякую за кралю!
Граф Кастільйоне, в кожнім разі, каже,
Що я гарненька. П’яний бевзю, глянь-бо!
(Показує кілька прикрас).
УГО(гикає)
Де?
ДЖАСІНТА
Ось! Дивись!
УГО
Джасінто! (Гикає). Гей, Джасінто!
Невже, ти кажеш, мій господар граф
Подарував тобі оці прикраси? [340]
ДЖАСІНТА
А от подарував, мій друже Уго!
Подарував!
УГО
Ти глянь! Та я клянуся,
Що цю каблучку бачив я на пальці
Середньому… на вказів… на мізинці
У графа. Ну, Джасінто (гикає), начувайся!
Паскуда ти. Я (гикає) не візьму тебе!
Я в відчаї. Вчиню щось відчайдушне!
Я відчайдушний!
ДЖАСІНТА
П’яний!
УГО
Порішу…
ДЖАСІНТА (глузливо)
Себе порішить! Божечку!
УГО
Тебе!
Я йду, Джасінто. (Йде геть).
ДЖАСІНТА (тягне його назад).
Стій! Плаксивий дурню!
Не хочеш бачити прикрас? Поглянь лиш:
Аграфка, перли, ось рубіни – бачиш?
УГО (похмуро)
Ну, бачу.
ДЖАСІНТА
А ось топаз, смарагди! Ну як, бачиш?
УГО
Та бачу.
ДЖАСІНТА
Та бачу! І нічого більш не скаже
Поганий твій язик, крім “бачу, бачу”?
Ой телепню сліпий, якщо ти й бачиш,
То все тобі двоїться.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Едгар Аллан По Поліціан

Categories: Твори з української літератури

Links