Двобій добра і зла у творах українських класиків середини XІX початку XX століття
Жоден з письменників XІX століття не оминав проблеми добра і зла, розкриваючи и з тільки йому притаманною майстерністю и хистом.
Втіленням зла виступають перед нами Кандашиха й Мотря із “Кайдашевої сім’ї” І. С. Мечуя-Левицького. Жадібність, егоїзм, темнота і бездуховність цих жінок спричиняють гаиеоні стосунки в родині, роблять їх не тільки смішними, а й страшними. ГІротидісю їх злому світові виступає добро Мелашки, але й у неї не вистачило сили в боротьбі і вона зрештою уподібнюється Мотрі з Кайдашихою.
Причина духовного зламу
Ще одне зло – гроші – постає перед нами зі сторінок п’єси І. Карпенка-Карого “Хазяїн”. Ми знайомимося з “чумазим”, новоспеченим капіталістом
Зло таке безжалісне, що руйнує навіть найпрекрасніші людські почуття. У цьому ми переконуємося, коли читаємо “Украдене щастя” Івана Франка. Як і в “Хазяїні” Карпенка-Карого, жадібність стала причиною трагедії трьох люблячих людей: Анни, Михайла та Миколи. Це через прагнення не ділити з сестрою батьківську спадщину чинять з Анною зло рідні брати. І, як наслідок, зневіра, розчарування, духовна смерть, а у Михайла – фізична.
Почуття помсти, доведене до вищої міри зла, руйнує серця Гутешоків і Палійчуків із повісті М. Коцюбинского “Тіні забутих предків”. Воно, це зло, сягнуло таких розмірів, що дорослі вже не в змозі розірвати його кола. Та це робить Марічка, відповідаючи Іванкові добром на зло, і тоді зароджується любов.
Силою свого добра вражає Мавка із “Лісової пісні” Лесі Українки, благородством і безкорисливістю. На прикладі Лукаша ми переконалися: зрадивши близьку людину, ти зраджуєш самого себе.
В літературі XІX ст. як продовження гуманістичних традицій поглиблюється висвітлення проблеми добра і зла.